Після підписання Асоціації з Європейським Союзом зовнішні партнери України більше не мають сумнівів щодо нашої зацікавленості в повній економічній та політичній інтеграції з ЄС. Проте абсолютно всі аналітики сходяться на думці, що повноцінне входження в союз можливе виключно після закінчення реформування країни. В програмі діяльності Уряду, що знайшла підтримку у коаліції демократичних сил Верховної Ради, особливе місце приділено необхідності проведення цих реформ вже цього року. Занадто багато часу було втрачено в цьому напрямку. При цьому потрібно знайти справедливий компроміс між вкрай необхідними рішучими змінами і соціальною справедливістю і захищеністю населення України.
Звичайно жодне серйозне реформування країни не можливе без створення певних дискомфортів для громадян. Противники євроінтеграції обов’язково піднімуть на прапор зменшення розмірів тих чи інших соціальних виплат чи пільг. Тому дуже важливо, щоб кожен громадянин України відчув що поступитися певним комфортом доведеться всім, а не тільки працівникам та службовцям. Зрозумілість і справедливість реформ – ключ до їх сприйняття і підтримки в суспільстві, єдиний можливий шлях їх проведення без суспільного опору. Люди мають розуміти куди пішла кожна копійка, на яку вони зголосилися надати допомогу державі. Завдяки відкритим статистичним даним аналітики Інформаційної кампанії «Сильніші разом!»спробували розібратися як проводилися економічні реформи, зокрема приватизація, в країнах центральної та східної Європи.
Абсолютна більшість наших західних країн – сусідів розпочали реформування власної економіки ще наприкінці вісімдесятих років минулого століття. Чи не перша реформа, яку провели ці держави, це зміна власника на більш ефективного. В країнах Центральної Європи механізми проведення приватизації були дуже різними. Одним з найефективніших показав себе метод продажу промислового підприємства ефективному господарю як цілісного комплексу, який широко примінився в Польщі та Чехії. Саме паралельне ефективне функціонування великих промислових гігантів і малого та середнього підприємництва дозволило значно знизити безробіття в цих країнах. Але завдяки вдалій і правдивій інформаційній роботі цей курс реформ був підтриманий абсолютною більшістю поляків, що дозволило провести різкі і такі необхідні постсоціалістичній економіці реформи.
Більше того саме стратегічно збережені приватні промислові підприємства країн Східної Європи стали в дев’яностих роках фактичним порятунком для багатьох українських висококваліфікованих працівників. Деякі з цих підприємств були модернізовані за рахунок фондів ЄС і головним каталізатором для надання державної та міжнародної допомоги промисловцям модернізувати власні підприємства ставала саме перспектива вступу країни до Європейського Союзу. Згідно з даними кампанії «Сильніші разом!» ті, країни, що активніше залучали фонди ЄС і зберегли ті промислові підприємства, які після модернізації могли ефективно працювати в умовах ринкової лібералізації, набагато менше постраждали від кризи 2008 року.
На Херсонщині є свої приклади приватизації. Перетворення Херсонського молокозаводу на філію французького молочного концерну «DANONE» призвело до значного збільшення обсягу продукції, що виробляється на підприємстві, підвищення її якості до світових аналогів, і, як наслідок, зростання рівня заробітної плати в декілька разів. Зараз за обсягом сплачених податків та зборів підприємство впевнено перейшло в обсяг містоутворюючих.
Багато хто нарікає, що приватизація Херсонського суднобудівного заводу не пішла на користь підприємству, хоча ще декілька років тому, коли вже приватизоване підприємство отримало великі європейські замовлення і на ньому виплачували дуже високу для нашого регіону заробітну плату, то кількість противників приватизації була значно меншою. На жаль, одна із особливостей ринкової економіки – циклічність, а тому економічні кризи неуникно мають вплив і на рівень зайнятості та доходів населення. Відтак наслідки світової фінансової кризи та нестабільності вплинули і на ХСЗ. Зовсім поруч знаходиться державний завод «Палада», який в нинішніх умовах теж не може знайти собі необхідну кількість замовників продукції, навіть незважаючи на те, що входить до концерну «Укроборонпром», який нині не має жодних проблем з фінансуванням. Тож винуватити в сьогоднішніх проблемах місцевих суднобудівників приватизацію підприємства було б не правильним. Потрібно спільно знаходити шляхи державної та регіональної підтримки власних виробників.
Станіслав Трошин
