Щорічні покази найкращих кінострічок з програми міжнародного мандрівного фестивалю документального кіно про права людини стали традицією у виправних колоніях Херсонської області. Мандрівний фестиваль не вперше відвідує пенітенціарні установи. Цього року заходи фестивалю проходили під час Всеукраїнського тижня права з 8-го по 14 грудня. Старт відбувся в Управлінні Державної пенітенціарної Служби в Херсонській області з перегляду кінострічок “Путінські ігри” та “Південний кордон”.
Співробітники не тільки змогли переглянути та обговорити ці документальні картини, а й взяли участь у семінарі – вчилися організувати кінопокази Мандрівного фестивалю та провести дискусії із засудженими. Дуже актуальним для глядачів управління став фільм “Південний кордон” режисера Сергія Лисенка. По-перше, зйомки проводились на території Херсонщини, а по-друге, офіцери-пенітенціарії не змогли бути байдужими, побачивши роботу волонтерів та активістів, що з перших днів російської агресії допомагають військовим.
Фільм Олександра Ґєнтєлєва “Путінські Ігри” вразив глядачів масштабами корупції під час будівництва об’єктів Олімпіади “Сочі 2014” та манією величі керівників держави-агресора. Дуже зачепили кадри з “Путінських ігор”. Глядачі говорили про те, що влада позбавила людей житла, будинки зруйновано, на їх місці Олімпійське селище. Люди поневіряються і досі, а мер навіть не думає допомагати цим людям, навпаки, “піариться” на їхньому горі. А той факт, що за гроші, витрачені на будівництво дороги до Олімпійського селища по руслу річки, можна її замість асфальту вкрити таким самим шаром чорної ікри або золота, дуже яскраво дозволив осягнути масштаби розкрадань та екологічної катастрофи.
Після управління мандрівний фестиваль вирушив до виправних установ. Засуджені п’яти колоній Херсонської області та слідчого ізолятору долучилися до переглядів найкращих фільмів з програми Docudays UA. Крім кінострічок “Путінські ігри”, “Південний кордон”, в’язні побачили ще три картини. Це фільми “Ув’язнені” ізраїльського режисера Ліат Мер, “Лізо, ходи додому” Оксани Бурої та “Євромайдан.Чорновий монтаж”. Вони не тільки переглядали та обговорювали кінострічки, а й отримали юридичні консультації від юристів громадської приймальні Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я. Засуджені були налаштовані на відкрите спілкування. Цю специфічну аудиторію дуже цікавлять події сьогодення. Тому кінострічки фестивалю стали для них своєрідним джерелом новин про те, що відбувається в Україні та світі. Особливе захоплення викликав у засуджених Дар’ївської виправної колонії “Євромайдан. Чорновий монтаж”. Як сказав один із в’язнів: “Цей фільм – екранізована правда про три місяці революції і перемогу народу над диктатурою. Про Євромайдан чули усі, але документальну хроніку побачили вперше”. Під час перегляду “Південного кордону” Сергія Лисенка в’язні отримали можливість побачити реальний стан української армії. Захоплювалися роботою волонтерів, які допомагають відродити боєздатність військових. І кожен з них відчув, що ворог-агресор стоїть на порозі і загроза вторгнення з боку анексованого Криму існує й досі. А деякі в’язні висловили бажання і готовність захищати Батьківщину від агресора.
Фільм ізраїльської документалістки Ліат Мер “Ув’язнені” про складність взаємовідносин засуджених-жінок між собою та персоналом в’язниці викликав неоднакові емоції у цієї аудиторії. Але під час обговорення кожен погодився, що права має кожна людина, за будь-яких умов і незалежно від релігійних переконань чи етнічного походження.
Запам’яталися дискусії після перегляду “Лізо, ходи додому!” у Голопристанській колонії. Один із глядачів зауважив, що його життя у дитинстві дуже схоже із життям головної героїні цього фільму. Батьки так само ставилися до нього, він не відчував їхньої любові та турботи. Навіть дійшов до логічного висновку, що, можливо, одна із причин його засудження і криється у нещасливому дитинстві.
З цікавістю цей фільм сприйняли й у колонії максимального рівня безпеки. Навіть злочинці із великим стажем тюремного строку погоджувалися з тим, що дітей треба любити і турбуватися в першу чергу про них, а не про себе.
Співробітники та засуджені із вдячністю запрошували відвідати їх із новими кінострічками.
