www.facebook.com
Вчора, 8 грудня, у Херсоні стартував фестиваль документального кіно про права людини «DOCUDAYS UA». Фестиваль триватиме до 14 грудня 2014 року, відкриті покази до 10 грудня (17:00-20:00) у кінотеатрі “Мультиплекс”.
Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «DOCUDAYS UA» проводиться щороку впродовж останнього тижня березня у Києві. По завершенню DOCUDAYS UA традиційно презентує найкращі фільми в регіонах України у рамках Мандрівного фестивалю. Фестиваль — неполітичний і некомерційний. Головна мета Фестивалю — сприяння підвищенню рівня української кінодокументалістики, становленню в Україні відкритого діалогу про моральні проблеми суспільства, права людини. Засобами кіномистецтва сприяти зміцненню почуття людської гідності у громадян України, надихати їх на активні відповідальні дії задля побудови демократичного суспільства.
У день відкриття у залі був аншлаг. Переглянути фільми прийшло кілька поколінь херсонців, але переважала активна молодь нашого міста. У перший день були представлені чотири стрічки: “Кафе “Вояж” нашого земляка Романа Бондарчука, “Ліза, ходи додому!” (Оксана Бурая, Литва-Естонія), “Євромайдан. Чорновий можнтаж”, “Південний кордон” Сергія Лисенка про Херсонщину.
“Кафе “Вояж” (Роман Бондарчук, Україна, 2013) розповідає нам історію Вови – охоронця на приватному рибному підприємстві. У радянські часи і на початку 90-х він очолював рибгосп. Нині спостерігає життя на узбіччі, зі свого «офісу» – покинутого придорожнього кафе «Вояж». Його розповіді й пригоди поступово відкривають нам картину сучасної України.
Фільм “Ліза, ходи додому!” (Оксана Бурая, Литва, Естонія, 2012) про маленьку Лізу, котра постійно кудись тікає. Її життя похмуре й жорстоке, тому вона шукає прихистку в природи, де в неї свій світ – там панують ігри, музика й магія. У дівчинки настільки багата уява, що вона примудряється переживати нескінченні запої батьків. Найбільш приголомшливим у цьому фільмі є те, що він дозволяє усвідомити жах ситуації, але не піддатися темряві гнітючих подій на екрані. У стрічці немає спроб подати якийсь соціологічний зріз – це радше результат бажання якомога правдивіше зафіксувати дорослий світ крізь незіпсутість дитячого сприйняття.
“Євромайдан. Чорновий монтаж” (Україна, 2014) – фільм режисерів, що знімали український протест та надали найкращі кадри. Епізоди майбутніх фільмів про Євромайдан склалися у калейдоскоп революції, що не потребує коментарів. “Євромайдан. Чорновий монтаж” – це хроніка Українського протесту. Фільм про три місяці революції. Від обуреного протесту до народного єднання. Від каструль на голові до кийків і бронежилетів. Від ейфорії перемоги до оплакування загиблих Небесної сотні. Революція як вибух пробудженої гідності, як ейфорія свободи, як біль усвідомлення ціни, як народження новітньої історії України.
Фільм “Південний кордон” (Сергій Лисенко, Україна, 2014) розповідає як із перших днів російської агресії по всій країні виникає рух волонтерів – громадських активістів, які допомогають забезбечити військових усім необхідним та відродити армію. На півдні України у Херсонській області ситуація дуже напружена – є загроза вторгнення росіян із Криму. Херсонський фонд допомоги військовим об’єднує багато активістів, які наполегливо працюють заради перемоги. Автори фільму вирушають в мандрівку із Наталією, яка везе необхідні речі військовим, що розташувались на південному кордоні країни.
