І давніший, і найсучасніший досвід показує, що побудувати сильну, справді незалежну, успішну Українську державу здатна лише українська влада, котра поділяє українські світоглядні цінності.
Це головна ідея концепції «Український Президент-2019», яку запропонувала суспільству команда Громадського руху «Рідна країна» й довкола якої триває жвава дискусія.
Ключові напрями концепції — місія, стратегія, програма, команда, тобто визначальні складники, від яких конкретна кандидатура має бути похідною.
Україна потребує Президента, який шанує, зберігає, втілює і пропагує українські національні цінності, історичні та ментальні традиції. Це і є його головна місія. Його кандидатуру не лобіюватимуть жодні іноземні політичні чи фінансові кола та бізнес-угруповання; він обирається в Україні, а не у Вашингтоні, Брюсселі чи Москві.
Стратегією українського Президента мають бути україноцентризм і єврореалізм. Програма повинна ґрунтуватися на ідеї творення конкурентної національної економіки, що спирається на малий і середній бізнес. Команда не лише презентує себе на старті виборчих перегонів, а й публічно веде кампанію пліч-о-пліч з кандидатом.
В Україні традиційно звертають увагу здебільшого на особистість кандидата: красивий, гарно говорить тощо. Які цінності людина сповідує, чи вони співпадають з нашими власними — додивляємося вкрай рідко. А за якийся час чухаємо потилицю: «От халепа, знову нас обдурили!»
Щоб покласти цьому край, ми запропонували майбутнім «кандидатам у кандидати» своєрідний тест на відповідність місії Українського Президента. Про що йдеться? Конституція передбачає два терміни перебування Президента на посаді. Але кандидат може взяти на себе зобов’язання перебувати на посаді не більше одного терміну, тобто п’яти років. Не витрачати час і гроші, не вибудовувати «адмінресурс» чи «підганяти під себе» Конституцію, аби залишитися при владі на другий термін, а з першого дня плідно і самовіддано працювати для України.
Як виявилося, ця новація припала до душі дуже багатьом людям.
У контексті майбутніх виборів особливо загострилася дискусія навколо української Конституції. Ті, хто бачить себе у високому владному кріслі — президентському, прем’єрському — поділилися на прихильників парламентської моделі республіки (як у Німеччині, де головні парламент і прем’єр-міністр — «канцлер») та президентської (як у Туреччині).
І в першому, і в другому випадках необхідно буде кардинально змінити Конституцію, чи, як дехто пропонує — написати і ухвалити геть новий Основний Закон. Це потребуватиме величезних коштів з бюджету і років зо три часу. До того ж — почнеться чергове бойовисько між президентом і парламентом — за посаду президента чи канцлера. Ми всі вже були свідками і — ніде правди діти — жертвами таких баталій.
На переконання нашої команди, Україні, надто в нинішніх складних умовах, зовсім ні до чого ці «реконструкції». Та й проблема насправді не в «застарілій» Конституції, а в корупційній, цинічній ментальності нинішньої влади, яка ні Конституцію, ні закони України не поважає й не виконує. На превеликий жаль, владу в цьому сенсі цілком «успішно» наслідує суспільство…
Нагадаю, що форма державного правління, передбачена чинною Конституцією України — парламентсько- президентська. І вона для України є оптимальною. В цьому наша позиція цілковито збігається з думкою переважної більшості українців. Інша річ, що, парламентсько президентська юридично, Україна — з легкої руки Президента, який з усіх сил тягне «владну ковдру» на себе — фактично стала президентською республікою.
Ми запропонували створити дієву парламентсько-президенську республіку, не чіпаючи Конституцію — лише змінами до законів, і то всього за 100 днів. Зробити це дозволяє Регламент Верховної Ради, для цього не треба великих коштів і багато часу. Потрібна лише політична воля законодавців. Ідеться насамперед про те, щоб змусити Президента якісно виконувати свої повноваження і водночас — не втручатися в діяльність органів влади, місцевого самоврядування, інших інститутів.
Громадський рух «Рідна країна» заявив про свою участь у президентській кампанії. Ми звернулися до опозиційних політиків, які сповідують українські та європейські цінності, з пропозицією спільно сформувати реалістичний і суспільно значущий порядок денний, програму дій і — вірю! — команду, спроможну їх втілити. Бо насправді треба змінювати не Конституцію, а владу. І не лише владу — треба змінювати країну.
ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ ПОВИННІ БУТИ БОРОТЬБОЮ ВСІХ ЗА УКРАЇНУ, А НЕ БОРОТЬБОЮ ВСІХ ПРОТИ ВСІХ.
Тож слід мати певний набір критеріїв, якими вимірюється світоглядна, ціннісна спорідненість, аби провадити подальшу розмову про спільні порядок денний, програму і команду.
Тому я запропонував своєрідне «зовнішнє незалежне оцінювання» (ЗНО) для майбутніх кандидатів у президенти. А саме — 10 ключових проблем, ставлення до яких і є визначальним. Щоб показати приклад, першим витримав його сам.
1.Конституція України. Не вносити зміни чи й переписувати, а поважати і дотримуватися.
- Форма державного правління: парламентсько-президентська. Створити дієву парламентсько-президентську республіку не лише де-юре, а й де-факто — з допомогою законодавчих змін.
- Один 5-річний термін перебування Президента України на своїй посаді. Таке зобов’язання кандидат має взяти публічно до початку виборчих перегонів.
4.Вступ України до Європейського Союзу як політичний, економічний, цивілізаційний вибір українського народу, та вступ до НАТО як гарантія суверенітету і територіальної цілісності в системі колективної безпеки.
- Поєднання соціальної та національної ідей. Творимо Український світ, у якому Людина — найбільша цінність. Найголовніший критерій успішності влади — якість життя людей.
- Відродження і зміцнення національної економіки. Україна повинна бути економічно незалежною державою, а не сировинним придатком Європи, Америки чи Росії.
7.Створення умов для цивілізованого ринку землі. Приватна власність на землю лише для тих, хто на ній живе і працює, а не для кількох агрохолдингів чи іноземних компаній.
- Українська армія — сильна, професійна, соціально захищена і патріотична.
- Українська освіта, яка готує фахівців, успішних і творчих особистостей, патріотів.
Охорона здоров’я — в інтересах кожної людини, а не міжнародних інституцій.
- Відродження, пропагування, плекання української культури як духовної оази нації. Збереження українського довкілля, його розмаїтості й туристичної привабливості.
Отже, наша команда сформулювала критерії для майбутнього Українського Президента.
Час визначатися з ідеями, світоглядними цінностями, програмами, командами, а не змагатися, в кого більше «бігморд» і політичної реклами.
Я ЗНО склав.
Чекаємо, що найближчим часом ЗНО складуть всі кандидати у президенти.
Микола Томенко,
Лідер Громадського руху «Рідна країна»
