Андрій Лазарчук – про свій футбольний шлях і херсонський “Кристал”

11 Жовтня 2018 08:10

Цього сезону до Кристала приєднався новий тренер воротарів – Андрій Лазарчук. В цьому інтерв’ю ми ближче знайомимось із представником тренерського штабу.

– Андрій Андрійович розкажіть про початок своєї футбольної біографії?

Я вихованець школи криворізького “Кривбаса”. Мій перший тренер – Михайло Анатолійович Друзь. На жаль, його вже немає в живих. Я дуже вдячний йому за все, вважаю, що мені пощастило мати такого наставника, адже Михайло Анатолійович теж був воротарем.

По завершенні спортивної школи зі мною та ще з декількома хлопцями криворізький “Кривбас” підписав професійний контракт. Це був 1997-ий рік. Я провів приблизно один рік у друголіговому “Кривбасі-2”, а вже у 17 років дебютував у складі першої команди у вищій лізі. Тоді дуже важливу роль для мене зіграв тренер воротарів “Кривбасу” Валерій Васильович Городов. Крім клубу виступав також за збірну України у своєму віці. Тоді збірна вдало пройшла відбір на Чемпіонат Європи серед 17-річних, що відбувся у Фінляндії.

– Розкажіть більше про свій дебют у Вищій лізі. Які були відчуття коли вперше виходили на поле у складі першої команди ще й у такому юному віці?

Дебютував у першій команді в Запоріжжі проти місцевого “Металурга”, замінив тоді на самому початку другого тайму Сергія Правкіна, який отримав пошкодження. Звісно, дуже хвилювався, але коли вийшов на поле, то і хвилювання зникло. Програвали у першому таймі 0:2 та все ж звели матч до нічиєї — 2:2.

– Який матч у Вищій лізі запам’ятався найбільше?

Якщо казати з гумором, то найбільше запам’ятався матч у Донецьку проти “Шахтаря”. “Кривбас” поступився з рахунком 3:1, а мене при цьому визнали найкращим гравцем у складі криворіжців, чому я дуже здивувався адже пропустив тричі! (сміється).

– Як розвивалася ваша кар’єра після Кривбаса?

Покинувши “Кривбас”, вирушив на перегляд до Швейцарії у клуб під назвою “Лугано”. Провів там тиждень та отримав схвальну відповідь, але повернувшись до Києва, отримав пропозицію від Віктора Догадайло щодо переходу в “Шахтар”. Зрештою, обрав саме донецький варіант.

– Як склалося у “Шахтарі”?

Тренувався з першою командою. В “Шахтарі” була дуже велика конкуренція. Вірт, Шутков, Лаштувка, Плетікоса. У Яна Лаштувки навіть у контракті було прописано, що він має у сезоні відіграти в основному складі не менше 75 відсотків матчів. Важко було пробитися до основи. Крім того, часто змінювалися тренери. Мене у команду запрошував Прокопенко, а потім приходили Яремченко, Скала, Шустер. Я грав переважно за “Шахтар-2” у першій лізі. Після “Шахтаря” були ще харківський “Геліос” та “Ігросервіс” з Сімферополя.

– Ви завершили кар’єру у 28 років. Чому так рано?

Так, рано. Особливо для воротаря. Завершив через травму. Після завершення ігрової кар’єри був дуже важкий для мене у моральному плані період: коли не віриш, що все це відбувається саме з тобою.

– Як розпочинався ваш тренерський шлях?

Кривбас” очолив Олег Таран. Він разом з Олександром Грановським запросили мене попрацювати тренером воротарів у команді U-21. Там я працював до самого зникнення “Кривбаса” з футбольної мапи України. Після цього перейшов на таку саму посаду у донецький “Олімпік” U-21. Покинувши “Олімпік” долучився до ініціативи відродження “Кривбаса”, але це починання завершилося невдало, оскільки керівництво міста нас не підтримало.

– Як опинилися у Херсоні?

Дуже просто. Отримав пропозицію з Кристала і, не вагаючись, приїхав у Херсон.

– Що можете сказати про своїх підопічних Микиту Крюкова та Олександра Бурлу?

Обидва хлопці з дуже хорошими воротарськими даними. Микита Крюков — це воротар хорошого рівня який має за плечима хорошу воротарську школу. Олександр Бурла, на жаль, такої школи не має, але якщо буде наполегливо працювати над собою, то має всі шанси вийти на пристойний рівень. Зі свого боку буду допомагати всім чим зможу, але на 90 відсотків все залежить тільки від нього самого.

– Вам подобається у Херсоні?

Херсон дуже комфортне місто, компактне, особливо таке враження складається після мого рідного Кривого Рогу. На домашньому стадіоні дуже хороша атмосфера. Відчуваємо підтримку вболівальників, що і надихає нас на перемоги. Приходьте на стадіон та підтримуйте “Кристал”.