Вожді кочівників прагнули максимального комфорту в потойбічному житті. Тому разом з ними в могили клали дружин, рабів, коней, зброю і гори золота. В українській землі не знаходили нічого дорожчого за скіфські прикраси.
У 8 столітті до нашої ери іраномовні племена прийшли з Азії на узбережжя Азовського і Чорного морів, а згодом почали розселятися ближче до Дніпра. Вони не були схожими на нинішніх степових кочівників – мали світле волосся та сірі очі. Себе називали сколотами, тобто лучниками. Греки, які в 7 столітті до н.е. створили перші поліси в Причорномор’ї, називали їх скіфами.
Всі народи, яким не пощастило стати сусідами скіфів, відзначали їхню войовничість і жорстокість. Грецький історик Геродот писав, що для отримання своєї частини здобичі після набігу вершник мав пред’явити голову вбитого ворога. Зі знятих скальпів виготовляли плащі і рушники, зі шкіри рук – чохли для сагайдаків.
Бойовий дух і кровожерність закарбувалися у скіфських виробах із золота. На них зображали диких тварин, воїнів, елементи побуту. Динамічний і первісний стиль прозвали «звіриним».
Розквіт скіфської культури припав на 4 століття до н.е., коли було створено велику частину знайдених археологами коштовностей. Після цього Скіфське царство проіснувало 800 років. У 3 столітті н.е. на землях Причорномор’я кочували племена готів, які потіснили скіфів. Ще через століття відбулося нашестя гунів. Скіфи змішалися з іншими народами і втратили ідентичність, але залишили на території України безліч слідів своєї культури. WAS відібрав найцінніші – в прямому значенні.
ПІДВІСОК «ГОЛОВА АФІНИ»
Знайдено: курган Куль-Оба, Крим
Зберігається: Ермітаж, Санкт-Петербург
Грецькі колонії активно торгували із сусідами. Скіфи продавали вироби зі шкіри та збрую, натомість отримували тканини, вино і золото. Згодом грецькі майстри навчилися на замовлення багатих скіфів робити прикраси у звіриному стилі. Яскравий приклад такої співпраці випадково знайшли в кримському кургані Куль-Оба.
В 1830 році уряд Російської імперії переселяв родини відставних офіцерів з Севастополя до Керчі. Камінь для будівництва нового житла брали неподалік, з пагорба Куль-Оба. Роботами керував Поль Дюбрюкс, доглядач Керченських соляних озер і археолог-любитель за сумісництвом. Він швидко зрозумів, що Куль-Оба створила не природа, а людина.
Всередині було поховання скіфського царя. На голові небіжчика – золота діадема, зап’ястя – в золотих браслетах, на шиї – золотий диск вагою 461 грам. Скіфи вірили, що загробне життя продовжує земне. Тому все цінне, включно з дружинами і рабами, клали до могили вельможного небіжчика.
Ймовірна дружина царя лежала неподалік від нього, теж вся в золоті. Найцікавіші предмети – дві парні скроневі підвіски грецького походження з портретом богині Афіни. Обличчя нагадує знамениту статую Афіну Парфенос роботи Фідія (5 століття до н.е.). Саму прикрасу явно виготовляли на скіфський смак.
Скроневий підвісок із зображенням голови Афіни. Ілюстрація з книги «Грецьке Золото. Ювелірне мистецтво класичної епохи V-IV ст. до н.е. Ювелірні прикраси», Д. Вільямс, Д. Огден
БЛЯХА З ОЛЕНЕМ
Знайдено: курган Куль-Оба, Крим
Зберігається: Ермітаж, Санкт-Петербург
Після розкопки гробниці в Куль-Оба туди вночі вдерся місцевий грек Дмитрій Бавро з двома спільниками. Вони знайшли безліч золотих бляшок, а під плитами підлоги – схованок. Нашийну гривну із золотими лев’ячими головами на кінцях грабіжники розрубали сокирою на три частини.
Пізніше Бавро явився з повинною до керівника розкопок Поля Дюбрюкса, якого знав особисто. Дмитрій розповів про злочин і здав свою долю награбованого: частину гривні з головою лева на кінці і бляху у формі оленя, яка колись прикрашала щит воїна. За повернення скарбів Бавро отримав 1200 рублів від Миколи I. Цар пообіцяв винагороду за повернення інших коштовностей з Куль-Оба, але за ними так ніхто і не звернувся.
Бляха у формі фігури оленя, курган Куль-Оба, 4 століття до н.е. Джерело: Ермітаж / hermitagemuseum.org
ЗОЛОТИЙ ГРЕБІНЬ
Знайдено: курган Солоха, Запорізька область
Зберігається: Ермітаж, Санкт-Петербург
Солоха – курган скіфського царя або багатого вельможі. Експедиція сходознавця і археолога Миколи Веселовського в 1912 році виявила його на лівому березі Дніпра неподалік від Кам’янки-Дніпровської. Веселовський добре розбирався в давніх курганах і вважався найкращим фахівцем з народів залізної доби в Російській імперії.
В кургані Солоха експедиція знайшла дві могили. Усипальниця жінки була розграбована, але поховання чоловіка залишилося недоторканим. В ньому також лежали скелети зброєносця, слуги, конюха і п’яти коней. Воїн був в обладунках, поруч з ним поклали бронзовий шолом і золотий гребінь.
На гребені зображено бій трьох скіфів. Крайній справа щойно втратив коня і тепер б’ється пішим. Шансів мало. Проти нього – вершник в дорогому пластинчастому панцирі і грецькому шоломі. На допомогу вершнику поспішає воїн з коротким мечем і щитом.
Гребінь із зображенням батальної сцени. Скіфська культура. Кінець 5 – початок 4 ст. до н.е. Джерело: Ермітаж / hermitagemuseum.org
