У Херсоні є місце, звідки можна роздивитися старий історичний центр з висоти більш ніж 30 метрів над землею.
Це вежа Херсонського обласного художнього музею імені О.О. Шовкуненка. Звісно, можна оглянути Херсон і з вікна багатоповерхівки. Проте навряд чи вам ще деінде випаде нагода послухати музейні легенди і познайомитися з однією з найгарніших історичних будівель Херсона та місцевою Хранителькою часу.
ЯК ПОТРАПИТИ НА ВЕЖУ?
Потрапити на вежу можна, записавшись на театралізовану екскурсію. Вона користується популярністю і серед гостей міста, і серед херсонців, – кажуть у музеї. Тут на вас чекає Хранителька часу, адже серцем музейної вежі називають міський годинник.
Спочатку Ольга Горельцева, завідувачка інформаційно-масового відділу Херсонського обласного художнього музею, провела нас мармуровими сходами через арочну галерею, звідки видно білу концертну залу з ліпниною і великим чорним роялем. Більше відвідувачів у цей час не було, тому тут панувала тиша і можна було роздивитися приміщення. Потім ми пройшли через важкі старовинні металеві двері на загадкове горище.
Поява нового екскурсійного маршруту не випадкова. Адміністрація музею зробила все можливе для укріплення старовинної вежі, яка так нагадує ренесансні ратушні вежі Західної Європи.
«Ця точка на карті існує вже давно – з початку ХХ століття. Херсонський обласний художній музей, який носить ім’я Олексія Шовкуненка, розмістився у будівлі – пам’ятнику архітектури початку ХХ століття. Це була Міська дума, збудована у 1905 – 1906 роках», – розповідає Ольга Горельцева.
ХЕРСОНСЬКА МІСЬКА ДУМА І ХМАРОЧОС ГІНЗБУРГА
Зводили будинок Херсонської Міської думи за проектом, який отримав назву «Між ділом». «Наприкінці 19-го століття йшла мова про те, що Міська дума повинна мати ефектну будівлю, тож оголосили конкурс анонімних проектів. Було подано всього 4 заявки. Переміг проект під назвою «Між ділом», – зазначила Ольга Горельцева. Його автори – на той час архітектор-початківець Адольф Мінкус (невдовзі відомий архітектор, один з авторів проекту хмарочоса Гі́нзбурга), йому допомагав тодішній головний архітектор міста Антон Сварик.
Між іншим, збудований на початку ХХ століття у місті Києві хмарочос Гінзбурга, або як його ще називали дім Гінзбурга, свого часу був найвищим будинком тодішньої Російської імперії, і став першим хмарочосом України. Цей будинок мав 12 поверхів і загальну висоту 67,5 метра.
Що ж до Херсонської міської думи, то після її спорудження тут розмістились не лише Міська дума, а й банк та сирітський суд. До речі, від банку залишилися двері сейфу, вони зараз є входом у приміщення, де зберігаються фонди музею. І туди екскурсантів, на відміну від вежі, не водять.
КОЖНЕ ВІКНО ВИХОДИТЬ НА ХРАМ
Нарешті ми піднялися сходами на вежу. Ліфта тут немає. І для кожного цей підйом індивідуальний: для одного – ніби й неважко, для іншого – не так і просто.
З вікон вежі добре видно навколишні храми Херсона.
«Кожне вікно виходить на храм – з одного ми бачимо храм Успіння Богородиці на вулиці Соборній. Двома кварталами нижче по Воронцовській – церква Монастирьок (така її історична назва). З іншого вікна бачимо Кафедральний собор. І ще з одного – костел», розповідає Ольга Горельцева.
Як вона зазначила, зараз краєвид, що відкривається з вежі, звичайно ж, інший, аніж той, що був, коли будівлю лише звели. «Але деякі з будівель тих часів збереглися, і ми на екскурсії розповідаємо і про них», – каже завідувачка інформаційно-масового відділу Херсонського обласного художнього музею.
СЕРЦЕ МУЗЕЙНОЇ ВЕЖІ
Історія існування херсонських міських годинників дуже цікава. Перший годинник у Херсоні кріпився на фасаді двоповерхового палацу князя Григорія Потьомкіна, розташованого на території Херсонської фортеці. Кажуть, це був подарунок одного з прусських королів, який потім передарували Потьомкіну. У 1920-х роках приміщення палацу згоріло.
На початку ХХ століття міський годинник з’явився на дзвіниці Свято-Успенського Собору. А у 1914 році міська управа поставила питання щодо необхідності встановити годинник на міській ратушній вежі, проте зробити це не вдалося, завадила Перша світова війна.
Ймовірно, годинник на вежі був встановлений не раніше кінця 20-х років ХХ століття, але він працював недовго. Тільки у 1960-ті роки міська влада Херсона встановила новий механічний годинник на будівлі колишньої Міської думи, яка тоді належала міськвиконкому.
Сучасний електронний годинник із записом мелодії відомої пісні «Ой, Дніпро, Дніпро» з’явився на музейній вежі у 2003 році. І ця мелодія годинника вже стала одним із символів нинішнього Херсона.
Валерій Староселець, “Укрінформ”
