Навесні цього року у facebook і деяких херсонських ЗМІ з’явилася інформація про будівельні роботи в с. Садове біля пам’ятника Івану Синельникову. Передусім велоактивісти та місцеві громадські діячі занепокоїлись цим фактом.
Мальовниче місце над Інгульцем приваблює місцевих та мешканців сусідніх населених пунктів. На пагорбі відкривається прекрасний краєвид на плавні, а внизу біля води часто організовують пікніки та рибалять. Відтак, після публікації про будівництво люди занепокоїлись, чи не зашкодять ці роботи пам’ятнику та чи не обмежить новий господар території доступ до води.
Я спробував розібратися у ситуації і з отриманих даних можу сказати: поки що «зрада» відміняється. Про все по порядку.
ПАМ’ЯТНИК
Іван Максимович Синельников (1741-1788 рр.) був російським державним діячем і генерал-майором. Синельников брав участь у російсько-турецькій війні, був помічником Олександра Суворова і князя Григорія Потьомкіна, губернатором Катеринослава (Дніпро).
Одразу тут додам, що на мою думку, в даному випадку не йдеться про популяризацію Російської імперії. Ми не можемо заперечувати, що велика частина історії заснування Херсона і розвитку нашого краю пов’язана з іменами, які так чи інакше були частиною тої імперії. Синельников має пряме відношення до Херсонщини. Тут ідеться про елементарне збереження історичного об’єкта і законне використання землі довкола нього.
Сам же пам’ятник у с. Садове був зведений на початку XX століття на кошти правнучки Синельникова Софії Миколаївни, у першому шлюбі – Комстадіус. Автором проекту вважають губернського архітектора Казимира Квінто.
ЧИЯ ЗЕМЛЯ
Побувавши днями біля пам’ятника, я побачив великий будівельний майданчик із відповідними атрибутами: будматеріали, укріплення над обривом, вирівняна площа, вагончик для робітників тощо. Скажу одразу, що всім, хто говорить про захист культурної спадщини, варто подивитися, в якому стані цей монумент. Довкола – бур’яни вище людського зросту, сміття, а сам пам’ятник звисає над кручею і непогано було б укріпити його, аби ймовірний зсув землі не потягнув його вниз.
Згідно з даними Держгеокадастру, три земельні ділянки, на яких проводиться будівництво, належить Снісаренку Олександру Миколайовичу. Землю він придбав минулого року. Цільове призначення ділянок – будівництво і обслуговування житлових будинків.
Ще дві ділянки уздовж Інгульця Снісаренко взяв в оренду. Останню – та що біля самої води – голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв видав своїм розпорядженням наприкінці вересня. Власне, цей документ і наштовхнув мене дізнатися детальніше про будівництво. Цільове призначення земель уздовж річки – сінокосіння і випасання худоби.
Поглянувши на карту геокадастру, можна побачити, що у Снісаренка є хороше місце для будівництва в мальовничому місці. А над річкою він може… косити сіно. Втім, досвід показує, що часто такі ділянки також використовують під будівництво, де швидко виростає високий паркан (в нашому випадку біля пам’ятника), а доступ до води обмежується, що прямо заборонено законом.
Однак для цього Снісаренку треба право розпоряджатися усією землею навпроти Інгульця. Але ще одна ділянка уздовж Інгульця перебуває в оренді у Томіча Віталія Володимировича. Зв’язків між цими людьми ми не знайшли. Зете вдалося поговорити з Олександром Снісаренком.
ЩО БУДУЮТЬ
«На цьому місці буде мій будинок, – каже Снісаренко. – Від мого паркану до пам’ятника – 25 метрів, до нього є окремий заїзд. До води – 50 метрів. Зараз біля пам’ятника лежать будматеріали, але їх скоро заберуть. Останню ділянку біля води я взяв в оренду, щоб там ніхто нічого не збудував. Знаєте, влада змінюється, приходять нові губернатори, прокурори, а потім там виростає якась баня чи кафе. Можливо, я там поставлю маленький мостик для риболовлі, а загалом доступ до річки заблокований не буде».
За словами Снісаренка, він пройшов усі дозвільні процедури, заплатив кошти за оренду і законно викупив ділянки для будівництва. «Над обривом буде невеликий сад, а будинок буде розташований вглиб території, ближче до дороги, – каже Олександр. – Ми зібралися з власниками сусідніх ділянок і вирішили, що хочемо зберегти природний ландшафт над Інгульцем. Будемо платити орендну плату, але щоб там нічого не будували».
Ще дві земельні ділянки біля пам’ятника знаходяться у власності Савченко Любов Олександрівни та Рядченко Валентини Анатоліївни. Жодних ознак забудови на них поки що немає. Тому наразі говорити про якісь незаконні дії складно. Хіба що власники вийдуть за межі своїх ділянок або все таки спробують обмежити доступ до води – тоді й можна буде підняти цю тему знову.
