Вчора на Каховщині був скорботний день – в останню путь провели воїна-захисника Дмитра Клименка.
Народився Дмитро 18 липня 1980 року в селі Кам’янка. З початку бойових дій на Сході добровольцем пішов на фронт захищати рідну землю. Служив кулеметником розвідвзводу 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Одразу добровільно погодився нести службу на одній з найнебезпечніших ділянок – на шахті Бутівка. Восени цього року Дмитро Васильович підписав із ЗСУ новий контракт. Солдат, командир бойової машини, командир 3-го відділення 3-го взводу, 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.
Життя Героя обірвалося на 36-му році життя 18 грудня 2016 року в зоні проведення АТО, під час найпотужнішої за останній час атаки ворога на Світлодарській дузі.
Загинув, будучи вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконавши свій службовий обов’язок, віддавши за мир в Україні найцінніше – власне життя. У загиблого залишилася мати, брат, сестра і донька.
В рідному селі загиблого солдата біля церкви відбулися заупокійний молебень і громадянська панахида.
На церемонію прощання з траурними вінками, квітами та державною символікою прийшли голова Каховської районної державної адміністрації Валерій Салтиков, представники військового комісаріату, друзі, знайомі загиблого, односельчани, військовослужбовці, які проходять службу на території району, представники громадських організацій та небайдужі люди, щоб висловити безмежну вдячність за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни та її громадян.
Щирі співчуття рідним та близьким загиблого у зв’язку з трагічною та непоправимою втратою висловили голова Кам’янської сільської ради Алла Федай, односельчани, бойові побратими Олексій (позивний «Десятий») та Сергій (позивний «Кулемет»), високо оцінивши патріотичний порив і по-справжньому чоловічий вибір Дмитра та запевнивши, що пам’ять про загиблого назавжди залишиться у серцях всіх, хто його знав і любив. По- рідному теплими були слова першої вчительки Дмитра Клименка Віти Анатоліївни: «Нам усім здається, що війна далеко, але вкотре її відлуння докотилося до нас сумної звісткою», – сказала вона.
Особливо зворушливо прозвучали віршовані рядки у виконанні учнів місцевої школи «Як шкода тих, кого забрали небеса…».
Після прощання з загиблим громада села проводила в останній шлях героя, який з честю і гідністю виконав свій обов’язок.
На коліно стали ветерани АТО, схиливши голови в жалобі, похоронна процесія вирушила на місцеве кладовище, а солдати здійняли над головами полотнище державного прапора України, яке так і пронесли до самого цвинтаря на чолі жалобної процесії.
Поховали воїна-захисника з усіма військовими почестями.
На Кам’янському кладовищі відсьогодні з’явилася друга могила воїна-героя. Влітку цього року тут був похований Герой Тихонов Євген. А сьогодні біля могил Героїв за сприянням благодійного фонду «Українські серця » та ГО «Автомайдан» встановлені державні прапори з надписом «Воїни світла».
