day.kiev.ua
Протягом кількох останніх місяців у Херсоні сталася низка конфліктних ситуацій за участю журналістів і представників влади, у яких останні наділяли себе повноваженнями обмежувати доступ до публічних заходів і збирати інформацію.
Нагадаємо, наприкінці березня голова комісії міської ради з питань антикорупційної політики… та свободи слова (!) не пустив на засідання цієї комісії і виштовхав за двері редактора сайта «Херсонская городская газета» Костянтина Риженка. 25 травня на площі Свободи, під час дискусії з депутатом міськради від «УКРОП» Оленою Мазур, остання вихопила з рук планшет у регіонального представника ІМІ Сергія Нікітенка, а потім цим планшетом журналісту розбив голову присутній там колишній банкір Тарас Бурда. Свіжий приклад перешкоджання стався минулого вівторка в Херсонській обласній раді. Після провальної «позачергової сесії», яку скликав перший заступник голови облради Василь Зеленчук, останній попросив журналістів вийти із залу, адже надалі близько третини депутатів ради нібито «хочуть поспілкуватися в закритому режимі». Кілька журналістів сказали, що не підуть, бо це — протизаконно. Зеленчук виніс питання на голосування, депутати його підтримали, а журналісти вирішили не сперечатися і пішли до виходу. В цей час депутат від «Батьківщини» Владислав Мангер докинув услід: «Якби це були журналісти, а так — погань перефарбована»…
«День» писав про кожен із цих епізодів. На жаль, у самому Херсоні знайшлося небагато журналістів, які б проявили солідарність до колег. Кон’юнктура не дозволила. А може, особисті вподобання. Чи вузьке мислення. Описані інциденти піднімали деякий резонанс у місцевому сегменті Facebook. Однак жодних висновків, а тим паче вибачень від тих, хто виганяв журналістів, не прозвучало.
«Журналісти винні в тому, що їх часто не вважають за людей. Вони дискредитували саме поняття журналістики низькою якістю свого продукту, невибагливістю. І деякі люди вважають, що з журналістом можна повестись як хочеш, принизити, обізвати, бо все можна виправити за 50 доларів, — коментує «Дню» регіональний представник ІМІ в Херсоні Сергій НІКІТЕНКО. — Що робити в цій ситуації тим, хто не згоден на такі правила? Універсального рецепту я не знаю. Громадський осуд, профспілки — це не допомагає. Мабуть, треба просто виховувати читача, давати альтернативу, щоб люди бачили, де журналістика, а де — сміття. Якісно виконувати свою роботу, щоб не було розділення на хороших журналістів, бо вони пишуть тільки хороше, і поганих, бо вони лише критикують. А у нас дійшло до того, що коли вийшов критичний матеріал, його фігурант обов’язково вважає, що це «замовлення». І в цьому, знов-таки, винні ті, хто працює на низькопробних сайтах. Мангер обізвав журналістів, але тримає сайт, на якому може обзивати всіх, як захоче. Що і робить. І нічого поганого в цьому не бачить. Я бачу небезпеку в тому, що журналістів перестають боятися. З’явилася багато ресурсів, яким можна заплатити по копійчині і поставити вигідний матеріал на противагу критики. І тебе вже не чують».
