tavriya.ks.ua
Відвідуючи одне місто нашої країни за іншим, київські аматори презентували свою медіа-виставу “Il Caprese” й у Херсоні. 10 квітня, зупинившись у Херсонському академічному обласному театрі ляльок, творці намагалися перенести глядачів на далекий острів Капрі крізь призму листів Михайла Коцюбинського.
Стілець, DJ-мікшер та темний екран – здавалося б, подібний мінімалізм вже не здатний здивувати. Проте достатньо акторам зайняти належні їм місця, і стіни театру розчиняються у запалених зоряних кораблях, створених креативним віджеєм Світланою Рейніш. Модерний відеоряд вдало доповнює не менш оригінальний музичний супровід із італійських народних пісень від Антона “Quarkmonk” Дягтерьова, а завершує цілісну картину – голос нашого земляка Данила Хомутовського. Листи Коцюбинського ніби отримують нове життя, нове прочитання, на що акцентує (й тим самим інтригує потенційного глядача) літературний критик Євген Стасіневич: “…такого Коцюбинського ми ніколи не знали.”
Коцюбинський дійсно постає не стільки як письменник, скільки як звичайна людина зі своїми почуттями й переживаннями, виваженими у листах до дружини Віри та коханої жінки Олександри. Спогади з італійським присмаком з одного боку ваблять до себе, а з іншого – наповненні невичерпною тугою за рідним краєм та дорогими серцю письменника людьми. Задум “олюднити” письменника належить Ярині Груші та Ользі Гончар, для яких найбільшим компліментом є бажання глядачів прочитати твори імпресіоніста після побаченого. Цікавим є питання двомовності у виставі, адже у листах тісно переплітаються українська й російська мови. Однак, автори впевненні, що це не стає на заваді впровадження українського мистецтва в маси, навпаки – дає можливість “пробитись до усіх аудиторій”.
За досить короткий час вистава здатна залишити приємний глибокий “післясмак”, адже творці зуміли передати й втілити важливе послання проекту Українського кризового медіа-центру “Культурна дипломатія між регіонами України” – українська культура була, є й готова розвиватись. Навіть не те, що готова – вона має усі можливі для цього шляхи й напрями, якщо матиме за собою нашу міцну підтримку на горбистій “стежці” відродження.
Рената Малинович, “Таврійські вісті”
