ФОТО З САЙТА KINOAFISHA.UA
Документальна стрічка «Українські шерифи» розповідає про село Стара Збур’ївка на Херсонщині. Кілька років тому тут розгорнулася боротьба за мальовничі землі Збур’ївського кута. На захист від нечесних бізнесменів і силових структур вийшов сільський голова Віктор Маруняк. Коли ж його, за надуманими обвинуваченнями, посадили за грати, порядок у селі взялися наводити місцеві «шерифи» — Віктор Кривобородько і Володимир Рудьковський. Свої обов’язки вони виконують і нині. Нагадаємо, «День» писав про ініціативу старозбур’ївчан у матеріалі «На крок попереду» («День» №149 від 22 серпня 2013 р.).
Фільм Романа Бондарчука знімався за підтримки Латвії та Німеччини. Як уже повідомляла газета «День» (№ 217-218 від 27 — 28 листопада ц. р.), на престижному Амстердамському фестивалі IDFA «Українські шерифи» одержали спеціальну відзнаку з таким формулюванням: «Цей фільм є захопливим та сповненим гумору, універсальним портретом громади, яка намагається якось зарадити щоденній невдоволеності та непорозумінню й утримати мир шляхом винахідливості, терпіння і здорового глузду. Із гострим чуттям персонажів розповідь показує, як реально ширші обставини можуть змінити глухий закуток, водночас будучи не в змозі вплинути на нього в інших аспектах..»
РОМАН БОНДАРЧУК
Отже, «День» мав розмову з Романом Бондарчуком про його новий успіх.
— Перша зйомка відбулася влітку 2011 року. Ми тоді знімали цикл короткометражних фільмів «Нові герої». Одним із них був Віктор Маруняк. Слідство не змогло довести вини Віктора Маруняка, жодне зі сфальсифікованих обвинувачень не підтвердилося — під тиском громади його відпустили на свободу, — розповідає Роман Бондарчук. — Знімаючи цю історію, ми дізналися, що в селі є багато цікавого: дитячий садок, клуб, свій пляж і… шерифи. Оскільки на той час дільничного інспектора в селі не було (або був один на п’ять сіл), сільський голова призначив двох місцевих жителів Віктора Кривобородька та Володимира Рудьковського охороняти громадський порядок. Офіційно вони — громадські помічники дільничного інспектора, але в селі всі звикли називати їх шерифами. Як тільки ми познайомилися з шерифами і проїхались по їхніх «клієнтах», я одразу відчув, що хочу зняти кіно про їхню роботу.
— Чому саме ці люди?
— Тим часом як усі навколо скаржилися на безвихідь і безправ’я, вони бралися за діло. І часто робили своє діло дуже винахідливо. Одна з їхніх історій була про чоловіка, котрий сварився з дружиною. Дружина викликала шерифів, але чоловік відкрутив вентиль на газовому балоні й погрожував підпалити сірника, якщо шерифи його будуть вгамовувати. Шерифи майже годину вели з ним душевні бесіди, чекаючи, доки з балона вийде газ… Потім ми багато разів поверталися в село, пробули там у серпні-вересні 2013-го, потім через Майдан довелося зробити перерву. Знімали січень і частину лютого 2015-го, також у травні, на День перемоги. Всього близько 70 знімальних днів.
— Які відчуття від визнання вашої роботи в Амстердамі?
— Радісно, що вперше український фільм здобув таку нагороду. Адже IDFA — найбільший і найважливіший світовий фестиваль документального кіно. Дуже хочеться, щоб ця нагорода допомогла і нашій творчій команді, й іншим документалістам з України інтегруватися в світовий кінопроцес, швидше фінансувати й легше створювати свої наступні фільми.
— Де і коли можна буде побачити «Українських шерифів» у повній версії?
— Ми б дуже хотіли показати його в Києві, на фестивалі Docudays UA, в березні. А зараз активно підтримуємо Facebook-сторінку, там уже близько десяти епізодів або замальовок, що не увійшли у фільм. Тож поки можна скласти враження з них: https://www.facebook.com/ Ukrainiansheriffs.
