Згідно з Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», єдиним містом на Херсонщині, яке повинно змінити свою назву, є Цюрупинськ. Давнє поселення, яке пам’ятає часи гунів і славну козацьку добу, з приходом радянської влади було перейменовано з Олешок на Цюрупинськ — на честь уродженця цього краю Олександра Цюрупи. Останній «прославився» активною підтримкою жовтневого перевороту, був членом ЦВК СРСР 1 — 4 скликань, членом ЦК ВКП(б), ініціював введення продовольчої диктатури та продзагонів, що призвели до голоду населення.
Після підписання президентом «декомунізаційного» закону місцева влада змушена його виконувати. Таким чином, здійсниться мрія багатьох патріотично налаштованих городян і краєзнавців про повернення місту його історичної назви. Втім, у ході обговорення з’явилося кілька пропозицій, над якими тепер міркують депутати і громадські активісти. «День» поцікавився, як триває процес перейменування, що свідчать з цього приводу архівні документи та яку позицію займає влада і мешканці Цюрупинська.
ІСТОРІЯ НАЗВИ
Місцеві дослідники досі не можуть дійти згоди щодо перших відомостей про місто. Традиційно вважається, що назва Олешшя згадується ще в літописах Київської Русі. Йдеться про місто-порт Олешшя, через яке проходив торговельний шлях із Києва до Візантії. Принаймні таку інформацію подає державний архів Херсонської області на запит щодо історії назви сучасного Цюрупинська.
Водночас херсонський краєзнавець Сергій Дяченко та кілька його колег вважають цю думку якщо не хибною, то перебільшеною. Вони зазначають, що в околицях Цюрупинська не виявлено слідів поселень чи будь-яких серйозних знахідок давньоруського періоду. А назва Олешки — прямий нащадок Олешківської Січі, яка існувала тут у 1711 — 1728 роках.
Щодо подальшої історії усі дослідники сходяться на тому, що офіційно місто було засновано 1784 року і мало дві паралельні назви: Дніпровськ і Олешки. Остання прижилась у народі природно, адже першими мешканцями власне й були вихідці з Січі: козаки та їхні родичі. 1802 року місто офіційно закріпилось як Олешки.
Так воно називалося 126 років. А 20 червня 1928 року постановою ВУЦВКа, затвердженою президією ЦВК СРСР 7 — 12 вересня того ж року, Олешки були перейменовані в Цюрупинськ, а Олешківський район — у Цюрупинський.
ЯК ДОТРИМУЮТЬСЯ ЗАКОНУ?
Якщо до 21 листопада 2015 року городяни разом зі своєю міською радою не визначаться відносно нової назви міста, це право перейде безпосередньо до міського голови. Якщо й мер не прийме рішення, то ці повноваження вже матиме облдержадміністрація. Раптом і в ОДА не впораються з цим завданням, ініціатива перейде до уряду, який перейменує місто за поданням Інституту національної пам’яті.
Міський голова Цюрупинська Василь Плотніков розповів, що наразі процес іде за планом і на найближчій сесії ради це питання може бути вирішено. «Зараз триває активне обговорення. Ми вислуховуємо всі думки: істориків, депутатів, жителів. Після 12 вересня, коли пройдуть святкування дня міста, займемося цим питанням детальніше, — говорить мер Цюрупинська. — Ми не тиснемо на людей, хочемо, щоб цей процес пройшов демократично. Все-таки треба дати людям усвідомити, що відбувається. Особисто я готовий пристати до позиції більшості. Не хочу тиснути своєю думкою на інших, щоб не сказали, що це тільки моє рішення. Ми хочемо, щоб райрада також долучилася до цього. Адже у разі перейменування міста на, наприклад, Олешки, район теж треба буде назвати відповідно. Тому має бути спільне обговорення і спільне рішення».
ВАРІАНТИ Й АРГУМЕНТИ
На сайті міської ради і в колі зацікавленої громадськості найчастіше обговорюють три варіанти: Олешки, Дніпровськ і Олешшя. Звичайно, комусь хочеться залишити й Цюрупинськ. Аргументи останніх традиційні — «навіщо це взагалі треба», «доведеться змінювати всі документи», «це теж історія» та подібні неконструктивні речі. Найбільше обґрунтованих пропозицій по Олешкам. Так досі місто називають люди похилого віку, таким його хоче звати прогресивна місцева громадськість.
Краєзнавець Сергій Дяченко однозначний у своїй позиції — повернення історичної назви. «Якщо мова йде про перейменування, мій головний принцип — це розгляд того варіанту, який був попереднім і основним. Зазвичай топоніми так масово знищували тільки більшовики, — вважає Дяченко. — З цього періоду почався справжній безлад із перейменуваннями, тому спочатку треба відновити справедливість. Моя думка — тільки Олешки. Дніпровськ придумали десь у Петербурзі, аби стерти пам’ять про Олешківську Січ. Але люди не забули, зберегли назву».
На думку мешканки Цюрупинська, завідувачки відділу рідкісних і цінних видань Херсонської обласної бібліотеки ім. О. Гончара Ольги Сак, повернення місту його первісної назви має глибоке духовне й історичне значення. «Зважаючи на всі історичні й політичні процеси, що нині відбуваються в нашому житті, я як корінна мешканка Цюрупинська однозначно за історичну справедливість — повернення історичної пам’яті та перейменування нашого міста, — коментує Ольга Сак. — Скільки себе пам’ятаю з дитинства, лагідне слово Олешки завжди пестило слух. До речі, самі городяни нерідко в побутових розмовах вживали саме цю назву — Олешки. З Олешками, Олешшям пов’язано багато славетних сторінок історії України. Свого часу Олешківська Січ зробила гідний внесок у здобуття Україною волі. За свідченнями істориків, саме Олешківська Січ мала пряме відношення до творенні першої української Конституції1 під час обрання гетьманом Пилипа Орлика. Багато вікопомних подій відбулося на теренах Олешшя, двома словами не розкажеш. Можна по-різному називати наше місто, але в історичній пам’яті воно назавжди залишиться Олешшям, Олешками. Тож я — за повернення саме цього імені».
