Фото зі сторінки Facebook Наталії Возаловської
Напередодні в селі Червоний Маяк Бериславського району на Херсонщині відбулася сесія сільської ради, в ході якої депутати розглянули питання передачі земельної ділянки в центрі села Свято-Григоріївському чоловічому монастирю Московського патріархату.
Через протест патріотично налаштованих активістів, окремих місцевих депутатів та увазі ЗМІ сільрада не наважилась виділити землю представникам Московського патріархату.
За попередньої влади, під тиском «зверху», сільрада дала дозвіл на розробку технічної документації для відводу земельної ділянки площею 7,4 га. Не чекаючи рішення про виділення земельної ділянки, керівництво монастирю розпочало будівництво високої огорожі (близько 5 метрів) довкола великої території, яку сподівалось узаконити. Це обурило селян.
При складанні документації також було допущено ряд помилок: не враховано думку власників сусідніх споруд (в.т.ч дитячого садка), відсутні санітарні, пожежні дозволи, порушені інші технічні норми. Згідно з документом, у власність монастиря мала відійти ще земельна ділянка з прямим виходом до Каховське водосховище і територія, яка підпорядковується Великоолександрівського лісгоспу.
На сесію, в ході якої рада мала розглянути це питання, завітали представники районної влади, журналісти і протестувальники виділення землі. Голова Бериславської РДА Максим Приходько не зайняв чіткої позиції. Він запропонував сторонам конфлікту домовлятися, а документацію відправити на доопрацювання.
Із залу звучали різні аргументи проти виділення землі монастирю. Один із головних: культова споруда підпорядковується Московському патріархату, а значить земля виділять країні-агресору. Були й висловлювання про те, що на величезній огородженій від чужих очей території монастиря організують базу для російських диверсантів, які матимуть зручний вихід по дніпровських водам.
Після дискусії депутати більшістю голосів (10 – «ЗА», 2 – «Проти») скасували попереднє рішення сільради про дозвіл на розробку технічної документації Свято-Григоріївському чоловічому монастирю.
Іван АНТИПЕНКО, «День»
