obozrevatel.com
Під час виступу на засіданні Верховної Ради України народний депутат України Микола Томенко сказав, що здивований таким пафосом і великою радістю від того, що американська адміністрація високо похвалила низку українських міністрів, зокрема міністра економічного розвитку і торгівлі, міністра фінансів за активну роботу.
«Я так розумію, що ця активна робота проведена з лобіюванням інтересів американського бізнесу, американських інвесторів. Натомість існує низка фактів, які підтверджують, що саме ці міністерства здебільшого не являються захисниками національної економіки і національних інтересів», – заявив Микола Томенко. Як приклад, Микола Томенко привів історію з тим, що Міністерство економічного розвитку та торгівлі підготувало пропозиції про виведення з об’єктів, що не підлягають приватизації та готують до корпоратизації та можливої приватизації Чорнобильської АЕС, що викликало шок у представників Європейського банку реконструкції та розвитку і донорів, які сьогодні працюють. Подібна ж ситуація сьогодні пов’язана із гуманітарною сферою, із системою освіти. На сьогодні Міністерство економіки та Міністерство фінансів України фактично керують освітньою галуззю, оскільки при мовчазній згоді Міністерства освіти і науки України визначають кількість державного замовлення, особливо на ті професії, які очевидно сьогодні «пріоритетні».
Наприклад, народний депутат України Микола Томенко сказав, що Лінгвістичний університет, який повинен забезпечити фахівців з іноземних мов, майбутні кадри з іноземних мов, отримав акт державного замовлення всього на 23 магістри. Також відбулось суттєве скорочення замовлення фахівців галузі рибного господарства, лісового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України. Хоча цілком очевидно, що і наші законопроекти і загальна логіка дій говорить про те, що саме в цих галузях потрібно збільшувати кількість фахівців.
Отже, народний депутат України Микола Томенко наголошує на тому, що мусимо налаштовувати українських міністрів на те, що для них важливішими мають бути зустрічі з власним народом, а не з американськими адміністраціями. А якість їхньої роботи має оцінюватись тим, як вони працюють для української економіки, а не те, що вони зробили для уряду США.
