Уже понад рік триває російська агресія на території України. Анексія Криму досі залишається серйозним правовим викликом для держави і пересічних громадян з обох боків варварськи відрізаного окупантом півострова. На адміністративній межі, а по суті — на кордоні — з Кримом Україна влаштувала три автомобільні контрольні пункти в’їзду-виїзду: «Чонгар», «Чаплинка» і «Каланчак», а також — чотири залізничні: «Херсон», «Вадим», «Новоолексіївка» та «Мелітополь».
4 червня постановою №367 Кабмін затвердив порядок їх перетину. Згідно з постановою, громадяни України можуть в’їжджати і виїжджати з Криму за наявності документа, який підтверджує українське громадянство, а іноземці — маючи паспорт і спеціальний дозвіл від Державної міграційної служби. Названі пункти в’їзду-виїзду не передбачають перетин державного кордону, хоча, власне, процедура дуже схожа. Ми відвідали один із пунктів пропуску і дізналися, як громадяни перетинають адмінмежу з окупованим Кримом.
ЧЕРГИ ЗНИКЛИ
Ще пару місяців тому на КПВВ «Каланчак» були кілометрові черги вантажівок, які «зависали» там тижнями. Причина — повільна робота митників із суміжної сторони. Російські служби під різними приводами гальмували доставку товарів з материка. Та, як говорять наші прикордонники, після низки матеріалів у всеукраїнських ЗМІ, самопроголошена кримська влада дала вказівку пришвидшити процес оформлення. Черги швидко зникли. Не дивно, адже 90% товарів, які везуть на півострів, — це продукти харчування. Тоді як із Криму переважно їдуть «порожняком». У літній сезон вантажопотік не збільшився. Водії фур претензій до обох контролюючих сторін не мають. Якщо з документами все гаразд, а вантаж задекларовано належним чином — проїхати не проблема. Але водночас водії кажуть: «Всі ці кордони нікому не потрібні».
ГРОМАДЯНИ КОРИСТУЮТЬСЯ ПОСЛУГАМИ ПЕРЕВІЗНИКІВ, ЯКІ ЗА ЗАВИЩЕНИМИ ЦІНАМИ ДОВОЗЯТЬ ЇХ ДО КОРДОНУ, ДОПОМАГАЮТЬ ПРОЙТИ ВСІ ВИДИ КОНТРОЛЮ І НА СУМІЖНІЙ ТЕРИТОРІЇ НА ІНШОМУ АВТО ЗАБИРАЮТЬ ДО ПУНКТУ ПРИЗНАЧЕННЯ
«Їздити стає невигідно, замовлень майже немає, не так, як раніше. Довелося прикрити свою фірму. Зараз от на Вінницю за полуницею їду. Привіз, продав — заробив, а як ні, то кожен крутиться, як може, — каже Володимир із Красноперекопська. — Я не задоволений цією ситуацією. Мені залишилося десять місяців до пенсії. Дадуть мінімалку 5850 рублів. І як я на них житиму? Ціни ж удвічі, а то й утричі більші, ніж в Україні… І ще скажу: якби не везли товари з материка, магазини були б напівпорожні».
Через КПВВ час від часу намагаються провести й заборонені чи неправильно оформлені речі: валюту, підроблені документи, наркотики, зброю, предмети військового вжитку. Прикордонники особливо пильнують щодо останнього. У разі знахідки співпрацюють із СБУ та іншими силовими структурами, адже в зону АТО бойовики потраплять зокрема й із Криму.
ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ
На КПВВ прикордонникам і митникам допомагають громадські формування. Це місцеві добровольчі формування із Самооборони та громадяни, які виявили бажання моніторити обстановку на адмінмежі. Для них на пункті пропуску облаштовано робоче місце, куди можуть звертатися громадяни. Головна мета їхньої присутності — запобігання проявам корупції серед прикордонників і контролюючих служб, допомога громадянам та створення їм комфортних умов для перетину адмінмежі.
НА КПВВ ЗА ОСТАННІЙ РІК БІЛЬШ-МЕНШ ОБЛАШТУВАЛИСЯ: З’ЯВИЛИСЯ МІСЦЯ ДЛЯ СЛУЖБИ І ВІДПОЧИНКУ, МИТНИЙ КОНТРОЛЬ, РОЗШИРЕНЕ ДОРОЖНЕ ПОЛОТНО, ОГОРОДЖЕННЯ, СПОСТЕРЕЖНА БАШТА ТОЩО
Наскільки такі заходи є ефективними, сказати з побаченого важко. Але прикордонники говорять, що це важливо, адже вони не приховують, що в їхньому відомстві, як і всюди, є нечесні співробітники. А додатковий контроль громадськості зменшує вірогідність вимагання неправомірної вигоди.
«Ми хочемо, щоб для персоналу не виникало самих передумов таких явищ, як корупція. Ми розуміємо, що ідеально працювати неможливо, але прагнути цього треба. Тому не закриваємось від громадськості і хочемо, щоб вони допомагали боротися з нечесними працівниками держприкордонслужби, — каже помічник начальника Азово-Чорноморського регіонального управління ДПСУ полковник Андрій Базан. — Крім того, люди, які проходять контрольні пункти, мають додаткову можливість отримати безкоштовні консультації».
ПЕРЕМІЩЕННЯ ВІЙСЬК
Нещодавно український інформаційний простір облетіла новина про виявлені нашими прикордонниками замасковані позиції російських військ на кордоні з Кримом на Чонгарському напрямку. Мова йшла про БТРи, танки і «Гради». Андрій Базан пояснює, що інформацію вирвали з контексту і подали як щось «гаряче»: «Насправді росіяни постійно переміщують і маскують техніку уздовж кордону. Ми за цим спостерігаємо. Той випадок не був чимось незвичним, — каже полковник. — Сама присутність чужих військ там — це вже напруга. Але екстраординарних випадків чи провокацій за останній час не спостерігаємо».
НАСТРОЇ
Особливого скупчення людей біля віконець паспортного контролю і в нейтральній зоні немає. Усе відбувається без поспіху. Здається, всі сприймають цю процедуру як формальність. Перевірка документів, огляд авто службовою собакою, штамп на пропускному талоні — і «щасливої дороги». У середньому пройти обидві сторони контролю займає одну годину, якщо на виїзд із Криму. У зворотному напрямку — більше трьох годин через прискіпливу перевірку російськими митниками.
Попри відкриття курортного сезону, у Крим українці масово не їдуть, хоча любителі місцевої природи зізнаються, що їхатимуть туди, як і раніше. А декому відверто байдуже на анексію і агресію Росії. Однак усі бідкаються через високі ціни на півострові. Кому часто доводиться перетинати кордон, везуть з України молочні продукти, м’ясо, цигарки і навіть хліб. Кажуть, все це значно дорожче в Криму. Натомість з півострова везуть повний бак бензину. Там він майже удвічі дешевший, ніж в Україні.
«У нашій родині думки розділилися. Хтось підтримує від’єднання Криму, хтось — за Україну. Особисто я російське громадянство приймати не збираюся, хоча маю там і бізнес, і нерухомість, і рідню, — каже Сергій із Дніпропетровська. — Буваю в Криму раз у два місяці. До перетину кордону звик, хоча це й нікому не подобається. До наших претензій немає, а росіяни можуть без пояснень закрити віконце перед носом, і стоїш так по півгодини. Якщо хтось починає нервувати, розповідають перехожі, то підходять російські військові і кажуть, що відправлять назад».
Чекає своєї черги кримський татарин на позашляховику. Побачивши журналістів, усміхається, питає чи братимемо інтерв’ю, говорить виключно українською. «А я не хочу російською, намагаюсь розмовляти державною мовою у своїй державі, — каже чоловік і просить потім не згадувати його ім’я. — Чому? Тому що тепер в Криму порушують права тих, хто не любить Росію. Не можна не любити, бо це вже інакодумство. І це відштовхує від Росії. Всі ці зміни додали багато проблем, хоча тиску на бізнес я не відчув. Я вам скажу, що всі мої знайомі — за Україну, ви не думайте, що ми там забули щось. Але ж є обставини вище нас. Ми чекатимемо».
