Більшість новинних сюжетів і телепрограм останнім часом змушують українців сумувати, розчаровуватись, обурюватись і гніватись. Через війну на Донбасі, підвищення цін на продукти і послуги, нечітке уявлення про найближче майбутнє взагалі. Це — сучасна реальність, від якої не сховатися. Утім, не треба бути психологом, щоб стверджувати: відволікатися від проблем треба обов’язково. Сьогодні нам слід не пригнічуватись, а розвиватись. А до «свіжої» голови, як відомо, креативні ідеї приходять швидше.
І, як часто буває, далеко за натхненням ходити не треба. Воно, як недавно переконався автор, в прямому сенсі — під ногами. Пропонуємо позитивний рецепт активного відпочинку в дніпровських плавнях у кількох кілометрах від Херсона. Для цього не потрібні яхти й шоу-програма. Достатньо байдарки, двох весел і гарну компанію.
Ми спускаємося на воду на набережній, що на площі ім. Тутушкіна. Місто залишається позаду. Його не чути за якихось 20 хвилин. Попереду — дивовижний світ річкових рукавів і каналів, сповнений своїми мешканцями і несподіванками. Перетинаємо Дніпро й проходимо мимо дачного поселення. У Херсоні навігація почалася 1 квітня, тож люди все частіше приїздять сюди на вихідні, щоб попорпатись у землі, прибрати сміття з зими, посадити квіти в садку чи просто порибалити. Робимо коротку зупинку біля одного з причалів, щоб набрати води зі свердловини.
Далі виходимо на річку Перебійну, потім — на Конку. Спочатку трохи втомлюються руки, але незвичні в буденному житті рухи гребця поступово виконуються «на автоматі». Йдемо тихо, можна милуватися довколишньою красою. У цю пору вода прозора, водорості ще не встигли повилазити наверх. У деяких місцях проглядається дно, на якому шугають косяки риб. Уже скоро на річковій гладі лежатимуть широкі листя лілій і їхні біло-жовті квіти. А зараз вони лише тягнуться до сонця з-під води. Поки що не надокучають комарі. Але довкола ще не вистачає барв. Не всі дерева встигли одягти зелень, тільки відростає молодий очерет. Та в цій природній картині є й неприємні рукотворні штрихи. На берегах ми бачимо наслідки сильної пожежі — чорно-сірі й «мідяні» гілки дерев. Мій товариш Максим каже, що підпали часто влаштовують браконьєри, щоб ловити рибу на мілинах під час нересту в очереті. «Коли все довкола вигорає — легше впіймати здобич. А те, що наступного року риби тут вже не буде, їх не хвилює. Насправді — це серйозна екологічна проблема, адже під час пожежі знищується все живе: комахи, птахи, дрібні звірі, порушується екосистема», — говорить Максим.
Перетнувши Кардашинський лиман, ми заходимо у вузеньку протоку й витягуємо байдарки на берег. Тут — привал. Далі йдемо пішки. Незабаром дістаємося села Солонці Цюрупинського району. Поблизу нього є дуже гарне урочище, яке хоч і відоме місцевим мешканцям, та все одно приховує чимало куточків, де можна побути наодинці з природою. А для туристів із інших регіонів, та часто й із Херсона, це місце — оригінальна точка на маршруті. Цікаво, що суходолом до Солонців із Херсона — близько 30 км, а водними шляхами — сім-вісім.
Прогулянка урочищем може навіяти пейзажі в стилі англійського саду. Підстрижений газон, кінь на галявині, джерело із завжди крижаною водою, обкладене масивним камінням. У літню спеку така знахідка — неоціненна. Ми не поспішаємо й звертаємо увагу на дрібниці. Ось звився вуж під ногами. Він вигрівався на сонці, доки ми його не злякали. А поряд — нарядна дика вишня гомонить бджолами, які обліпили її білий цвіт. У траві шурхотять ящірки. На різні голоси виспівують птахи. Перетнувши крижаний потічок із мідним відблиском, ми вийшли на ще одну галявину. Сюди хтось вивіз пасіку. Медоноси літають над маленькими польовими квітами. Далі Максим показує лісок. Здається, що дерева ростуть прямо з-під невеликих озер. Тут дуже тихо й затишно. Можна вибрати місце для ночівлі в наметі.
Обійшовши озера й ліски іншою стежкою, ми повертаємося до місця причалу. Прогулянка трохи втомлює і вимагає підкріпитися для зворотної подорожі. Скоро ми — знову на воді. Але не обійшлося без халепи. Спускаючи байдарку в річку, чимось пробили дно. Невелика дірка одразу «засичала» під водою. Повноцінного ремкомплекту в нас немає, тому використали все, що було під рукою, — ізоленту. На щастя, її вистачає для усунення проблеми.
Неквапливо повертаємось у місто, але вже іншим маршрутом. Зустрічаємо чаплю, нирків і одинокого рибака… Чимало сюжетів для фотооб’єктива. Виходимо протокою з озера Круглик. Херсон зустрічає нас індустріальним пейзажем — портові навантажувачі та судна. Але ми йдемо повз. Під захід сонця фінішуємо в гідропарку. Загоріле обличчя, втомлені руки та промоклі ноги. Але — піднесений настрій! І вражень аж до наступної подорожі. Сподіваюся, вона буде незабаром. Приєднуйтесь!
