У 2015 році 9 квітня Верховна Рада України прийняла закон України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років”. Відповідно до закону, 8 травня офіційно є Днем пам’яті та примирення, а 9-те – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Про те, що відбувалося в Херсоні в період окупації нацистами, чи відомі місця масових розстрілів військовополонених та євреїв Херсона, наскільки відкрита тема Другої світової війни у програмі “Тема дня” Українського радіо. Херсон розповів кандидат історичних наук Юрій Капарулін.
“З перших днів окупації німецьке командування організовує такі локації в місті, куди починають зосереджувати місцеве єврейське населення, це район вулиць Форштадських. Були чотири вулиці в центрі міста, на сьогодні одна з них зберігає свою назву Форштадська. З усього міста було наказано євреям з’явитися на реєстрацію і потім переселитися до цих кварталів. Їм обіцяли, що вони там певний час зможуть мешкати, жити звичайним життям, відкривати магазини, торгувати, тільки це робити між собою, не з іншим населення”, – розповідає історик.
Суспільне ХерсонЗа його словами, євреям обіцяли, що їх будуть організовано переселяти до Палестини.
“Така була “байка”, щоб заспокоїти людей. Наприкінці вересня людей спочатку перевели до тюрми, а звідти вантажівками почали переміщати до території між Зеленівкою і сучасним Таврійським мікрорайоном. Там зараз пам’ятний знак встановлено, але нічого не сказано, що тут було розстріляно єврейське населення Херсона, яке опинилося в умовах окупації”, – додає Юрій.
Юрій Капарулін розповідає, табори військовополонених на території Херсона були, проте якихось деталей відомо не так багато.
Суспільне ХерсонТериторія UA: Херсон: тут розташовувався другий табір військовополонених
“Зараз ми займаємося цією темою і виникли питання щодо локалізації цих таборів. Дійсно встановлено, що три великих табори були. Один з них знаходився на території колишньої взуттєвої фабрики в Херсоні. Другий табір розташовувався безпосередньо в будівлях, на території UA: Херсон і території тюрми (СІЗО). Третій табір, якраз з ним і виникла проблема щодо локалізації точної. Це табір, який у документах зазначається, як табір “на території школи № 28”, – говорить чоловік.
Суспільне ХерсонТериторія СІЗО: тут розташовувався другий табір військовополонених
Юрій каже, що школа №28 біля площі Свободи, це не та школа, яка малася на увазі в документах.
“Ми зрештою встановили, що ця школа №28, була по вулиці Луговій, там знаходився третій табір для військовополонених. Два з них були фільтраційні, один був для постійного перебування”, – додає Юрій Капарулін.
За словами кандидата історичних наук, місця масових страт і місця де ховали тих, хто помирав в таборах були різними.
“Відоме місце, знов таки ж, між Херсоном і Зеленівкою, де в тому місці було розстріляно місцевих євреїв, потім також ховали тіла радянських військовополонених з таборів. Інші локації, це якраз місця – вали над Дніпром. Вони у спогадах свідків, сучасників описуються, це саме територія сучасного парку Слави, де існували рови. З території табору який знаходився в тюрмі, виводили на розстріл людей або возили тіла померлих і ховали масово їх там. Це місце, до речі, воно ніяк не відзначено. Якщо на Луговій і на будівлі колишньої взуттєвої фабрики є старі радянські невеличкі таблички про те, що тут був табір військовополонених, то в парку Слави фактично немає такого знаку, який сказав би, що на цьому місці було розстріляно військовополонених в роки війни”, – розповідає Юрій.
За його словами, після перемоги був сформований культ, що переможець війни – не військовополонений, який опинився в полоні. Тому шукати, досліджувати ці місця поховання у радянської влади не було ніякого інтересу. Ставлення до військовополонених які вижили залежало від деяких обставин.
Суспільне Херсон“Всі вони мали пройти фільтрацію – тобто допит своєрідний. І надалі, в залежності від того, за яких обставин опинилися в полоні, чи намагався втікати, чи втік – залежала подальша доля. Когось могли відправити навіть до ГУЛАГу, в Сибір заслати. Когось просто відпускали жити звичайним життям. Але про цих людей не згадували як про учасників бойових дій, їх не відзначили нагородами. Лише в період пізнього Радянського Союзу, коли ветеранів ставало менше, коли лібералізація якась йшла, їм почали видавати ювілейні нагороди, а потім вже почали прирівнювати фактично до учасників бойових дій” – розповідає історик.
За словами Юрія Капаруліна, найвідоміший міф про Другу світову війну, який стосується Херсонщини наступний:
“У 1944 році після того, як по радіо диктор Левітан повідомив про звільнення Херсонської області, якої не існувало на той момент, Сталін нібито сказав, що значить вона буде, і це був привід для створення Херсонської області. Це такий міф, який в багатьох джерелах продовжує існувати, але не має підґрунтя. Напередодні Другої світової війни та після війни в Україні йшло адміністративно-територіальне районування, поява нових областей. Наприклад, Кіровоградська область – вона виникла в 1939 році. Це відбувалося шляхом зменшення території якихось занадто, як здавалося радянському керівництву, великих областей. Херсон, ми знаємо, був колись губернським центром і немає нічого дивного, що Херсон став центром області”.
Історик говорить, що це один з найпоширеніших міфів відомий навіть за межами області.
Джерело: Суспільне.Херсон
