Юлія ТИЩЕНКО, екоактивістка, обласна координатора Let’s do it, Ukraine:
— Якщо зробити стоп-кадр й озирнутися на події свого життя за останні місяці, я чітко можу поділити враження на позитив та негатив. З негативу — це близьке знайомство з медичними установами. Нічна поїздка «швидкою» мене не те щоб вразила — налякала. В таких умовах не хотілось навіть умерти. Теперішній стан медицини мене відверто шокує, а протистояння реформам сприймаю як саботаж особистому життю. Рівень, як і сервіс, не влаштовує. Мені довелося навчитися робити уколи. Виявилося, я геть непридатна до таких маніпуляцій. Якщо ми прагнемо жити й мати достатнього рівня медичне забезпечення для населення — маємо сприяти реформі або жити з постійним переляком «раптом що».
З негативного: люди не знають своїх прав, а коли дізнаються, навіть не намагаються ними скористатися. Ще дуже багато людей чекають на пана, гарного мера або президента чи царя-батюшку. Це засмучує.
Але позитивних моментів у рази більше. Це співпраця з чудовими, активними людьми. Вдале проведення серії креативних суботників. Зроблені перші кроки в організації сортування під час заходів та фестивалів, впровадження компостування в школі й удома. Звісно, перші кроки — це й помилки, й недопрацювання, ми всі гуртом вчимося нової культури поводження з відходами. Але радію, що дедалі більше людей цікавляться цією темою, а хтось вже доріс до практичних дій.
Помітно зросла увага до теми насилля в суспільстві, окремо щодо протидії булінгу. Важлива тема, що роками була поза увагою, нарешті обговорюється широким колом суспільства і законотворцями. Починають проводити навчання та інформування. Ще з хорошого та особистого — починаю звикати до публічних виступів.
Микола КОМАРЕНКО, адміністратор Муніципального футбольного клубу «Кристал Херсон»:
— З хорошого можу відзначити, що проект Муніципального футбольного клубу в Херсоні, який ми започаткували півтора роки тому, почав себе виправдовувати.
Високі спортивні результати, прекрасна атмосфера на трибунах та усередині колективу. Крім того, дедалі більше людей починають розглядати МФК «Кристал» як рекламний майданчик, що може зміцнити фінансовий фундамент клубу. Позитивний імідж «Кристала», який був майже зруйнований за десятиліття, вдається поступово відроджувати. Наприклад, в одному робочому питанні мені дуже допомогла чарівна дівчина, котра не мала в цьому жодної особистої зацікавленості. Це приємно вразило. Таке ставлення, на жаль, зустрічається рідко.
Водночас не всі мої сподівання щодо відвідуваності домашніх матчів МФК справдилися. Думав, що коли команда почне показувати хороші результати, то кількість вболівальників на трибунах зросте значніше, але цього не сталося. Сподіваюся, що психологію херсонського вболівальника ми зможемо «розкусити» й виправити наші недоліки.
Олена ВОВК, фрілансер, Скадовськ:
— Життя навчило не існувати в чорно-білій системі координат. Тому все, що відбувається зі мною в моєму місті чи країні, — це вервечка надихаючих до роздумів подій. Без позитивної чи негативної оцінки. З акцентом на урок, який слід винести з конкретної ситуації.
Але, на жаль, багато знайомих зараз перебувають у депресивному стані від того, що коїться в нашій державі. Світло в кінці українського тунелю бачать лише одиниці. І це пригнічує. Щиро хочеться поселити вогник оптимізму в серця людей. І допомагає мені в цьому волонтерська діяльність.
Саме зараз я активно займаюся програмою «неНовини», яку організувала невелика група небайдужих скадовчан. Щотижня у прямому ефірі я (як ведуча програми) спілкуюся з цікавими скадовчанами і гостями міста. Теми обговорюємо різні — від біографічних даних до стратегії розвитку міста, держави та світу. Такі онлайн-діалоги по-новому відкривають гостей програми. Здавалося б, живемо в одному місті і все одне про одного знаємо. Але, як виявляється, знаємо лише дещицю. Зустрічі в рамках «неНовин» дарують хвилини душевної теплоти, простого людського щастя і, що важливо, відволікають від роздумів про «все пропало» та про суцільну «зраду». І це безцінно.
Павло ШЕЛУХІН, координатор Асоціації молодіжних центрів України в Херсонській області:
— Моє життєве кредо — позитивне світосприйняття. Позитив можна знайти і в негативних явищах. Вибір є завжди.
Останні місяці були сповнені подорожей, яскравих емоцій та нових знайомств. У професійному плані відкрились нові можливості, а поточні проекти просуваються вперед (хоча не так швидко, як планувалось). Дуже часто в громадській діяльності процес реалізації проектів важливіший за результат, бо, щоб його досягнути, треба розвиватись самому, розширювати коло компетентних, відповідальних людей і розв’язувати похідні задачі. Стикаючись із викликами, які характерні для проектного менеджменту, можу стверджувати, що рівень компетенцій в Україні та Херсоні зокрема зростає разом із розвитком громадянського суспільства. Зараз є реальні можливості та інструменти досягнення власного життєвого успіху і розвитку своєї громади та країни загалом. Головне — бажання, сила волі та відповідальність за власні рішення.
Звісно, крім інструментів та можливостей, необхідні ресурси. Їхня нестача та дисбаланс у розподілі є хронічною проблемою. Також бракує політичної волі та банального нерозуміння логіки процесів, потреб та вимог громадянського суспільства з боку органів місцевого самоврядування суттєво гальмують реалізацію проектів і знижують їхню ефективність. Додайте сюди пасивність більшості громадян (незважаючи на позитивні тенденції) у процесах розвитку міста — й отримаємо низькі темпи імплементації реформ і стагнацію в соціально-економічному розвитку Херсона порівняно з іншими обласними центрами України.
Умовно кажучи, ми зробили два кроки вперед, коли могли зробити десять. Але ж два кроки вперед — краще, ніж стояти на місці й нарікати на життя. Більше раціонального та позитивного, менше популізму та негативу — формула успіху для кожного особисто та країни загалом.
Іван АНТИПЕНКО, «День»
