20 жовтня херсонський «Дніпро» по дорозі на виїзний матч з «Білим Барсом» став свідком жахливого ДТП. Аварія сталася на трасі «Київ-Одеса» в Жашківському районі. Там мікроавтобус, в якому їхали 17 дітей і троє дорослих з Умані, зіткнувся з вантажівкою.
До місця аварії ще не встигла доїхати «швидка», тому лікар хокейного клубу «Дніпро» В’ячеслав Христюк разом з хокеїстами самі надавали потерпілим дітям допомогу.
Сам В’ячеслав в інтерв’ю програмі «Сніданок з 1+1» так прокоментував трагедію:
– Ми якраз їхали на гру в Білу Церкву і на трасі побачили скупчення фур, через які не можна було проїхати далі. Коли ці фури трохи роз’їхалися, ми зрозуміли, що на цій ділянці дороги фура зіткнулася з мікроавтобусом. Навколо метушилися люди і було зрозуміло, що постраждалі ще всередині цього автобуса. Ми з тренером команди Дмитром Підгурським прийняли рішення зупинити автобус і дізнатися, що сталося.
Вийшло так, що багато дітей і викладачі вже вилізли з автобуса, але дві дівчинки ще залишалися всередині. Я підійшов до автобуса і побачив, що одна з дівчаток була без свідомості і у неї були важкі каліцтва. Стегнова кістка лівої ноги була під 90 градусів і була зламана. Ця ж нога була затиснута, а друга була вивернута в тазу повністю. Ми витягли дівчинку і стали накладати їй шину, але, на жаль, вона не вижила.
Друга дівчинка була на сидінні, але догори ногами. У великої гомілкової кістки ноги була істотна травма, була видна кістка, а на стопі був відкритий перелом. Коли ми почали піднімати дівчинку, то побачили, що біля основи другого-четвертого поперекового хребця є відкрита рана, через яку видно кістки. Тільки після того, як ми змогли обробити рани, ми дістали дівчинку з автобуса.
Навколо всі люди, які також зупинялися, були в шоці і, напевно, саме тому ніхто не зміг почати надавати постраждалим першу допомогу.
Дуже багато людей зупинялися на місці аварії, підходили і запитували, чим можна допомогти, приносили аптечки. Але, на жаль, навіть якщо у людини є в машині аптечка і він хоче допомогти, люди не завжди знають, як саме потрібно надавати допомогу.
Пізніше я намагався додзвонитися до лікарні, щоб дізнатися, що трапилося з рештою дітей, але мені не відповідали. Тільки потім сестра однієї з постраждалих написала мені і висловила свою вдячність.
Повний сюжет «Сніданок з 1+1»: