ФОТО АВТОРА
До початку реформи в Херсонській області налічувалося 298 місцевих рад (міських — 9, селищних — 30, сільських — 259). Перспективним планом формування територій було передбачено створення 43 ОТГ. Із 2015 року в області створено 28 ОТГ, однак лише одна — за перспективним планом.
В ОТГ Херсонської області мешкає понад 200 тисяч осіб, що становить 19,36% населення області. ОТГ охоплюють 26% від загальної площі регіону. 2018 року на Херсонщині прогнозується створення ще 12—15 ОТГ, насамперед у тих семи районах, в яких не створено жодної об’єднаної громади.
Порівняно з іншими регіонами України — це не найрезультативніші показники просування реформи. Однак у кожній області є свої особливості. Кореспондент «Дня» поспілкувався з директоркою відокремленого підрозділу Центру розвитку місцевого самоврядування в Херсонській області Оксаною СІЛЮКОВОЮ про створення та функціонування ОТГ на Херсонщині.
Центр створено в грудні 2016 року в рамках програми «U-LEAD з Європою», яка фінансується Європейським Союзом і країнами-членами: Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією у партнерстві з Мінрегіоном України. Головна установа розташована в Києві, а також є 24 підрозділи в кожній області. Однією з головних цілей програми є підтримка в процесі створення ОТГ, розширення прав і можливостей об’єднаних громад з метою надання високоякісних послуг населенню. За словами Оксани Сілюкової, в майбутньому Центр може перетворитися в агенцію регіонального розвитку, яка працюватиме на постійній основі.
— Що ваш Центр робить для підтримки ОТГ?
— Передусім, це серйозні навчальні програми щодо кадрової політики, юридичні консультації, тренінги з фінансових питань, тендерних закупівель, залучення інвестицій та антикорупційної діяльності. На цих заходах у нас завжди аншлаг. Ми також реагуємо на запити. Якщо з громади просять: проведіть нам консультації на певну тему, ми запрошуємо експертів із Києва та інших регіонів і проводимо цей захід. Для громад усе це безплатно. Ми маємо прогнозувати, як розвиватимуться громади, надаємо їм юридичні консультації, пишемо соціально-економічні стратегії, виїжджаємо на місця. Організовуємо обмінні візити в інші області для ознайомлення з кращою практикою. Наприклад, Хмельницька область сильна в освіті, Полтавська — в міжмуніципальному співробітництві, Чернівецька — в залученні інвестицій.
«СИЛЬНО ВІДЧУВАЄТЬСЯ ВПЛИВ ВЕЛИКИХ АГРАРІЇВ»
— А які особливості в Херсонській області в процесі об’єднання?
— Наша область має хороший курортний потенціал, а також сильно відчувається вплив великих аграріїв, на думку місцевого населення та сільських рад. Це стосується і самого об’єднання, і його формату. Ми бачимо, як населені пункти вирішують утворювати ОТГ з тими, де окремі аграрії мають свій бізнес, а не з погляду економічної доцільності для цілої громади. Бідні села нікому не цікаві. Але ми маємо переконувати їх, що так робити не можна.
— Мабуть, тому деякі райони вже повністю складаються з ОТГ, як Горностаївський, а інші, як Новотроїцький, ще не мають жодної?
— Насправді всі, хто хотів свідомо об’єднатися або розумів, що гірше вже не буде, давно створили ОТГ. Залишились ті, хто остерігається, вивчає досвід, але сидить на місці. Та що далі йде реформа, то ближче до місцевих виборів 2020 року. Більшість місцевих голів сільрад, які не об’єдналися, не хочуть зараз йти на вибори в ОТГ, бо через півтора року треба буде йти на нові. А перемогу їм ніхто не гарантує. Тобто децентралізацію в області гальмує суто людський фактор. Крім того, дехто по-своєму розуміє фінансову децентралізацію. Вони думають: якщо ми отримали гроші, то так буде завжди. Але — ні. Той же акциз із АЗС заберуть через два роки. А це вагомі кошти, треба думати, як їх заробити.
«НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ПРИНЦИПУ ДОБРОВІЛЬНОСТІ»
— Знаю, що є проблема зі створенням ОТГ на Арабатській стрілці. Курортні села Стрілкове та Щасливцеве хочуть створити свою ОТГ, а районна та обласна влада проти. Чому так?
— За перспективним планом, Генічеський район — це одна ОТГ. Але якщо йти цим шляхом, то ми бачимо порушення методики формування громад. Є села, які в такому форматі матимуть відстань до центру близько 90 км. Має бути не більш ніж 25 км. Однак це, мабуть, продиктовано міркуваннями безпеки через межування району з Кримом. Справді, Стрілкове та Щасливцеве хотіли об’єднатися, але не було політичної волі на цей крок, їм не давали погодження. Там є серйозний впив з боку голови РДА, який хоче одну ОТГ на район. Зберігається серйозний градус напруження. Ці села перспективні, але нам треба думати, з чим залишаться інші села, які не мають виходу до моря. Тому продовжуємо обговорювати формат об’єднання в Генічеському районі, невдовзі матимемо чергову зустріч з цього приводу. Можливо, буде дві ОТГ, але ще невідомо, де будуть їхні центри.
Ще на етапі створення громади вони мають чітко розуміти, кого вони хочуть бачити своїм лідером. Наразі проблема команди, кадрів — одна з найгостріших. Навіть не брак коштів, а саме кадрів. Крім того, має бути стратегічне бачення й відповіді на запитання: в чому наш потенціал, у чому наш успіх, хто його розвиватиме? Так само і з проблемами: які головні, хто і як їх вирішуватиме? Тому місцеві лідери все-таки відіграють ключову роль. Дуже корисно мати проектних менеджерів
— Що буде далі з тими населеними пунктами, які не увійшли до ОТГ?
— Прем’єр-міністр дав завдання відкоригувати перспективні плани. Херсонський, до речі, був одним із кращих, бо не передбачав «білих плям», був збалансований і отримав погодження всіх сільрад. Але ми пішли не за планом, є чимало громад, які в майбутньому неминуче змушені будуть дооб’єднуватися (наприклад, у Високопільському районі), бо самим буде важко. І в цьому я вбачаю негативні наслідки принципу добровільності. 2019 року всі райони буде поділено на ОТГ, щоб підійти до виборів 2020 року з новим територіальним устроєм. Тому зараз ми будемо їздити по селах, питати, як вони хочуть об’єднуватись, і проводити фінансові розрахунки спроможності.
БЮДЖЕТИ ЗРОСЛИ ВТРИЧІ
— Які успішні проекти з’явилися в селах завдяки реформі?
— Незабаром у Кочубеївці (Високопільський район. — Ред.), яка була першою ОТГ в області, відкривають сучасний ЦНАП. Вони були дуже бідні. Якби не реформа, складно уявити, що б там було. Також доволі успішна Великокопанівська громада. Вони активні в культурній сфері, а також у згуртуванні мешканців. Проводять різні акції серед населення, виплачують грошові премії. Зеленопідська ОТГ вдало працює з народними депутатами. Присиваська громада часто виграє грантові проекти міжнародних організацій. Один із останніх — встановлення модульного містечка біля лікувального рожевого озера для розвитку туризму. Також вони отримали сучасний автомобіль пожежної безпеки. У Музиківській ОТГ голова активно працює над реєстрацією всіх підприємств на їхній території, щоб збільшити бюджет за рахунок ПДФО.
— Тобто коштів їм наразі вистачає?
— Так, вистачає. Ми щомісяця створюємо рейтинг бюджетів ОТГ. Можна стверджувати, що з початку реформи вони в середньому зросли втричі. У декого взагалі не було бюджетів розвитку. Варто зазначити, що інфраструктурна субвенція від уряду була розрахована на п’ять років. Тобто ОТГ, які утворилися 2015 року, отримають більше коштів, ніж ті, що об’єдналися пізніше. Наразі в громадах активно створюють громадські організації, вони зрозуміли, що це непогана можливість подаватися на грантові проекти, які не співпрацюють з бюджетними установами.
«ПРОБЛЕМА КОМАНДИ, КАДРІВ — ОДНА З НАЙГОСТРІШИХ»
— Чи є якісь універсальні шляхи до успіху в ОТГ?
— Ще на етапі створення громади вони мають чітко розуміти, кого вони хочуть бачити своїм лідером. Наразі проблема команди, кадрів — одна з найгостріших. Навіть не брак коштів, а саме кадрів. Крім того, має бути стратегічне бачення й відповіді на запитання: в чому наш потенціал, у чому наш успіх, хто його розвиватиме? Так само і з проблемами: які головні, хто і як їх вирішуватиме? Тому місцеві лідери все-таки відіграють ключову роль. Дуже корисно мати проектних менеджерів. І варто бути готовими вкладати кошти на перспективу, а не лише на негайний результат. Наприклад, Присиваська ОТГ могла б отримати орієнтовно 13 млн гривень на ремонт дороги від держави. Це дуже суттєво і вирішує одну з головних проблем цієї громади. Але для отримання коштів треба підготувати проектно-кошторисну документацію своїм коштом, витратити орієнтовно 500 тис. гривень. У громаді не готові на це, бо їм не гарантують, що після проекту вони точно отримають ті кошти. Але ж, з другого боку, уряду теж треба дати сигнал, що вони хочуть, готові вкладатися.
Більшість ОТГ все-таки ще живуть свідомістю сільських рад. Тобто чекають, що районна влада контролюватиме витрату їхніх коштів і якість прийняття рішень. Треба, щоб минув час, щоб у громадах зрозуміли: тільки вони відповідальні за прийняття або неприйняття управлінських рішень: яке підприємство вивозитиме сміття, де лікуватимуться мешканці, де навчатимуться, з яким перевізником укладати договір тощо.
— Яких спеціалістів не вистачає в громадах, і що ОТГ можуть їм запропонувати?
— Зараз ми проводимо ярмарок вакансій у ОТГ. У співпраці з обласним центром зайнятості ми склали перелік фахівців, яких потребують ОТГ. Переважно це сімейні лікарі, вчителі, спеціалісти із земельних питань, бухгалтери, соціальні працівники, фахівці із залучення інвестицій, юристи, працівники культури та інші. Часто це керівні посади. Наприклад, голова Зеленопідської громади звернулася до нас і каже, що готові платити молодому лікареві 10 тис. гривень заробітної плати, створити умови для роботи, але вони не можуть знайти людину. Те ж саме — в Асканії Новій. Тобто є проблема в комунікації. Молоді працівники не знають, що в ОТГ можуть платити непогані гроші, а в ОТГ не знають, де знайти таких працівників. Тому ми намагаємось максимально поширювати інформацію про вакансії, обмінюватися контактами на всіх зустрічах. Працюватимемо у вишах, зводитимемо роботодавців і потенційних працівників. У ОТГ є реальна можливість впливати на розвиток, бачити конкретний результат своєї роботи. Навіть попри те, що це селища, а не міста, робота там цікава. Скажу відверто, я, мабуть, сама поїхала б працювати в ОТГ, якби не робота в Центрі.
