Майже 100 тисяч туристів ледь не з усього світу поспішають щороку у селище, аби побувати у єдиному на всю Європу нерозораному степу, відчути неповторний запах різнотрав’я, на власні очі побачити, як навперейми з вітром мчать дикі коні Пржевальського чи антилопи, просто пройтися тінистими алеями всесвітньо відомого біосферного заповідника “Асканія-Нова” імені Фрідріха Фальц-Фейна…
Саме ж селище для паломників – всього лиш тимчасова “харчевня” і нічліг.
Хіба ще можна побувати в Інституті тваринництва степових районів імені Михайла Іванова “Асканія-Нова”, де діє єдиний на всю Україну Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства. Але це – для фахівців.
Колись у цьому центрі бували найвищі чини держави і клялися, що відкриють вівчарству зелену вулицю.
І що? Ні вівцям тої вулиці, ні людям – нормальної дороги.
Майже 100 тисяч туристів ледь не з усього світу поспішають щороку у селище, а тут немає навіть гарної дороги
“Золота рибка на велосипеді”
Відомо, що зелену оазу в безводному таврійському степу створили німецькі колоністи – представники роду Фальц-Фейнів.
Та мало хто знає, Фальц-Фейни, крім незчисленних овечих отар, були володарями декількох промислових підприємств, на яких перероблялася продукція власних економій.
Про їхній внесок розповіла у Вчених записках Таврійського національного університету імені Володимира Вернадського історик Алла Задерейчук:
“У переліку таких значаться – цегельно-черепичні заводи, борошномельні підприємства, лісопилки, шерстемийні, обладнані всіма можливими технічними новинками майстерні.
Проте, одне підприємство – фабрика консервів Фальц-Фейнів стала відомою за кордоном. Продукція цієї фабрики мала широкий попит і мала свій фірмовий знак якості – логотип “золота рибка на велосипеді”.
Більшовики постаралися розправитися з багатою спадщиною Фальц-Фейнів: не стало “золотої рибки на велосипеді”, та й сам заповідний степ мало не розорали.
Зелену оазу в безводному таврійському степу створили німецькі колоністи
Та все таки вистачило розуму на те, щоб хоч дещо зберегти.
Ще до кінця минулого століття і Асканія-Нова, і села, підпорядковані селищній раді (Маркеєв, Комиш, Питомник, Новий Етап, Іллінку, Молочне, Бакир, Кругле, Олександрине, Ониськине, Веселе Друге), соціальними благами не були обійдені.
– Не хочу говорити про “село без майбутнього”, “вимираюче село”, для мене це як рвати зуба без анестезії…, – розпачливо говорить виконуюча обов’язки старости села Маркеєв Світлана Сафар.
Тут багато покинутих хат, у школі трішки більше 20 учнів, у дитсадочку 18 діточок.
Дорога до села, як напрямок для танків на військовому полігоні.
Вода подається дві години (з 5 до 7 ранку).
– Для нас об’єднання – це надія вижити, – додає Світлана Миколаївна. – Кому потрібне село в широкому таврійському степу, вдалечінь від основних шляхів?
Це найбільш віддалене село району. До найближчого населеного пункту 22 кілометри. Землі у селян нема (ото, що біля хати, та й все), бо земля навкруги державна. Розпайовці ця земля не підлягає…
Розпайовувати ці землі не можна – вона державного значення, тож у людей тут лише присадибні ділянки
Громада – великий чоловік!
Багато проблем мають села, розпорошені по степах.
Взяти те ж Маркеєв. До райцентру Чаплинка – більше півсотні кілометрів, до Асканії-Нова – два десятки. Глушина, куди “центральна” влада роками носа не показувала, призвичаївшись до віртуального керівництва.
Розмовляєш з людьми на місцях, тільки й чуєш:
– А кому ми тут потрібні? Тільки й ждуть, щоб повмирали…
– А якщо об’єднатись у громаду – як ви на це?..
– А що це нам дасть?
Чиновники у Чаплинці відповідь на запитання селян звісно знали, та сприяти створенню громад явно не поспішали.
Чому?
Тому, що районні чиновники втрачали “сферу впливу”, сільські голови – високооплачувану роботу, райлікарні – можливість додаткових джерел надходжень…
– Не стільки мешканці сіл чи сільські голови, як чиновники різних рангів гальмували процес децентралізації, – каже голова об’єднаної територіальної громади Асканія-Нова Віталій Свінціцький.
Голова об’єднаної територіальної громади Асканія-Нова Віталій Свінціцький
І зізнається:
– Я й сам до 2015 року був проти створення громади. Але коли побачив, що до процесу реально підключилася держава, а також недержавні структури – загорівся!
Мало того: вирішив сам взяти участь у виборах голови нової структури, знаючи, що у випадку перемоги доведеться залишити приватний бізнес.
І таки залишив: переважна більшість виборців зупинили свій вибір на землякові, котрий свою спроможність довів на фермерському поприщі.
Територіальна громада Асканія-Нова чисельністю майже 6 тисяч осіб після серії громадських слухань (диспутів) оголосила про своє народження в липні 2016-го шляхом об’єднання двох рад – власне Асканія-Нова селищної і Маркеєвської сільської.
– На це об’єднання ми йшли свідомо, – зауважує Віталій Свінціцький. – І виграли не лише в часі, а і в коштах.
Тепер всі державні субвенції ідуть до нас напряму, а не через районний “розподільник”. Були певні затримки зарплат, бо довелося перелаштовуватися, але через тиждень-другий справу залагодили…
Під юрисдикцією територіальної громади – сім населених пунктів.
На території громади діють 2 школи: Асканія-Нова – гімназія та Маркеєвська школа, Питомницька і Молочнянська школи-сади, 2 дитячих садочки (Асканійський і Маркеєвський), амбулаторія, 5 ФАПів (села Іллінка, Молочне, Питомник, Комиш і Маркеєв), а також станція екстренної швидкої допомоги у Асканія-Нова.
Це те основоположне, без чого громада не може повнокровно існувати.
Після створення громад “бородаті” проблеми враз не вирішуються. І Асканія-Нова тут аж ніяк не виняток. Вона приклад того, як потрібно ці проблеми вирішувати.
На території громади є дві школи, дві школи-сади та ще два дитячих садочки
Газ, вода і древні труби
Найгостріша для степових сіл проблема – питна вода.
У селі Маркеєєв через брак коштів на електроенергію її подавали усього дві години на добу – з 5-ї до 7-ї ранку.
Підняти тарифи?
Але ж у селі через одного – пенсіонери. Та ще й мережі – мов решето. Не лише тут, а й в “столиці” громади – Асканії-Новій.
Для голови територіальної громади Віталія Свінціцького водопостачання – на аркуші календаря, як мовиться:
– Питна вода для мешканців селища подається цілодобово із артезіанських свердловин, у решті населених пунктах громади – по 15 годин на добу.
Водопровідні мережі у нас старі – їм від сорока до ста років! Загальна довжина мереж лише в Асканії-Нова сягає десь кілометрів шістдесят та ще по 8 кілометрів – у Молочному, Іллінці, Питомнику, Комишу, Новому Етапі…Загалом до сотні кілометрів і вийде.
Тому зараз ми займаємося розробкою проектів для заміни старих труб на нові. Це одне із першочергових завдань територіальної громади. І це, хочу підкреслити, стосується не лише селища, а й усіх населених пунктів.
Раніше такі спроби вже були, але тоді не потягнули. Зараз така можливість з’явилася, бо якщо торік бюджет складав 2,4 мільйона гривень, то нині на всю громаду 33 мільйони.
– Звідки такі гроші?
– Освітня і медична субвенції, нам належні, надходять до нас напряму, а не через район. Плюс інфраструктурна субвенція.
Крім того, громада долучилася до п’ятирічного проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) “Децентралізація приносить кращі результати та ефективність” (програма DOBRE), яка працює і в Херсонській області. Є ще різні гранти…
Коли зайшла мова про газифікацію населених пунктів, Віталій Свінціцький сказав, що без блакитного палива в громаді лише два селища – Маркеєв та Комиш. Але і вони в ближчій перспективі будуть з газом. Проте…
– Газ нас не стільки гріє, як створює масу труднощів, – зауважує голова територіальної громади. – Взяти дошкільні заклади чи школи. Гроші на опалення закінчуються, тендери за день не проведеш… Газ перекривають, а дітей відправляють по домах.
Коли у січні освітню галузь передали нам, ми по-своєму підійшли до проблеми. Котельню в дитсадку перевели з газу на дерев’яну щепу і пілети. Тепер там тепло і ніхто не нарікає на холоднечу. А надалі все, що горить, будемо підбирати і спалювати у котлах – листя і гілки, соєві і соняшникові відходи, тюкована солома з полів…
Коли у січні освітню галузь передали громаді, тут нарешті виріщили проблему опалення у освітніх закладах
Зараз громаді начебто “вигорає” пілетна установка вартістю 400 тисяч гривень. Її придбають на кошти, які виділяються за субвенцією (на рахунку вже лежить 2,7 мільйона гривень).
Також тут планують купити трактор і подрібнювач гілок, яких у посадках селища і селаху стільки, що люди все це добро на полях палять.
Оаза на терезах економіки
Приваблива “фішка” територіальної громади – біосферний заповідник “Асканія-Нова” імені Фрідріха Фальц-Фейна, який є одним із наймасштабніших природоохоронних об’єктів міжнародного значення, регіональним центром екологічної освітньо-виховної роботи та потужної екскурсійної діяльності.
– Заповідник, відомо, приваблює десятки тисяч екотуристів і певна частина коштів, які вони привозять, залишається у селищі, – пояснює член виконкому територіальної громади, директор цієї неповторної оази у безводному степу Віктор Гавриленко.
Він розповідає, що на майбутнє основне наповнення бюджету – це землі, які знаходяться зонах буферній та антропогенних ландшафтів заповідника.
На майбутнє основне наповнення бюджету – це землі, які знаходяться зонах буферній та антропогенних ландшафтів заповідника
Головне завдання – переконати туристів та й мешканців селища, що людина не може нормально існувати без здорового навколишнього середовища.
– Такому середовищу, як у нас, може позаздрити вся Україна і будь-яка країна Європи! Люди їдуть до нас звідусіль.
При цьому, директор уточнює, що захоплюючись дивами незайманого степу, дендрологічним і зоологічним парками, екскурсанти висловлюють невдоволення відсутністю нормального мобільного зв’язку і станом доріг, що ведуть до Асканії-Нової.
Одначе місцевій територіальній громаді не під силу зробити сучасну дорогу хоча б на ділянці Чкалово – Асканія-Нова – Чаплинка.
– Біосферний заповідник “Асканія Нова” – для територіальної громади не лише її гордість, а й бюджетна структура, яка живе на власні кошти, – пояснює Віталій Свінціцький.
Торік у заповіднику побувало 80 тисяч туристів. Із коштів, які вони сюди привезли, бюджету територіальної громади перепало аж… 2 тисячі!
Чому?
А тому, що в селищі інфраструктура обслуговування туристів тільки почала розвиватись. Кількість кафе, їдалень, готелів, які б дозволяли туристам затримуватися тут на кілька днів ще недостатня.
При цьому Віталій Каземирович наголошує, що децентралізація – це не манна небесна, а благодійні програми і гранти – не вагомий привід для самозаспокоєння.
На пошуки джерел надходження коштів у бюджет територіальної громади в Асканії-Новій великі плани.
– На території громади зареєстровано п’ять фермерських господарств, – говорить Віталій Свінціцький. – А от потужні підприємства, які могли б суттєво поповнювати наш бюджет, зареєстровані не у нас.
Окрім Державного підприємства “Дослідне господарство “Асканія-Нова” інші землекористувачі зареєстровані не на території селищної ради, наприклад: ТОВ “Агротекс-Миколаїв”, державне підприємство дослідне господарство “Асканійське”.
– Ми знайшли людей, які готові вкласти серйозні кошти у будівництво сонячної електростанції. Де-де, а в Асканії-Нова “свого” сонця і вітру завжди вистачає! – ділиться планами голова об’єднаної територіальної громади.
Без усяких бюрократичних затяжок виділили кілька гектарів землі, за яку інвестори (ТОВ “АСК Енерджі”), до речі, вже платять податки.
Об’єднана територіальна громада Асканія-Нова чи не вперше прийняла довгостроковий план соціально-економічного розвитку на 2017-2019 роки.
Ця “мала конституція” писалася не з побажань, а з реальних можливостей місцевого бюджету і пройшла серйозну експертизу, чого раніше не було.
Словом, децентралізація не лише відкрила великі можливості перед об’єднаною громадою Асканія-Нова, а й поставила перед нею нові завдання.
Василь Піддубняк, програма DOBRE, спеціально для УП.Життя
Анастасія Сіроткіна, фото
