В серпні – вересні експерти Причорноморського центру політичних та соціальних досліджень в рамках загальноукраїнської громадської кампанії «Атестація депутатів місцевих рад», яку ініціювала Одеська обласна організація ВГО «Комітет виборців України», проаналізували стан ведення депутатами Херсонської міської ради прийому виборців. Сьогодні ми продовжуємо знайомити із висновками дослідження. З частиною проблем ми познайомили читачів у першому матеріалі. У новій статті ми розкажемо про квести*, які чекають виборця по дорозі до свого депутата. (*квест – це пригоди, які потрібно подолати учаснику, таємниці та загадки, які потрібно розв’язати, щоб нарешті досягти своєї мети).
Якщо виборець захоче прийти на прийом до депутата, то його чекає багато несподіванок, перешкод та хитрих лабіринтів. Як Ви пам’ятаєте із першої нашої статті, третина виборців не має у своєму окрузі свого депутата, який би на систематичній основі вирішував проблеми виборців та округу та представляв їхні інтереси в раді. Й цим виборцям потрібно шукати будь-яких депутатів, які б змогли б вирішити їхні проблеми. Далі, третина депутатів не ведуть прийом виборців на території свого виборчого округу й виборцеві потрібно їхати до городу, щоб віднайти там свого обранця.
Перерахуємо інші перешкоди: список офіційних місць депутатських прийомів є доступним на сайті міської ради. Але в них не вказані контактні телефони депутатів або їхніх помічників. Й це відразу ускладнює можливість потрапити на прийом до депутата. В адресах місць прийому часто вказується лише номер будинку. А офіс нехай виборець сам шукає. Й це буває досить непросто, бо у більшості випадків депутатські місця прийому не позначені жодною табличкою. Біля них відсутні у майже ста відсотків інформаційні стенди. Є лише поодинокі випадки, коли депутат або його помічники розвішують оголошення із інформацією про свій прийом. Іноді депутати вирішують, що їм зручніше вести прийом виборців в іншому місті й не повідомляють про це відділ по роботі із депутатами міської ради. В цьому випадку віднайти місце прийому депутата вже стає неможливим. У окремих депутатів години прийому виборців приходяться на незручний час. Як результат, виборець не може знайти місце прийому, дістатися прийому у відведений час, довго шукає кабінет, де засідає депутат. А в тих випадках, коли всі перешкоди подолані, виборець… в багатьох випадках просто не застає депутата на місці.
Телефон мовчить, ніхто депутату не дзвонить
Найголовнішою проблемою доступу є відсутність контактних телефонів депутатів. На самому початку депутатської каденції на офіційному сайті були розміщені контактні телефони депутатів. Тобто, будь-який виборець міг зателефонувати до свого обранця та записатися до нього на прийом. Але на початку 2017 року всі телефони разом зникли, перетворившись для виборців у військову таємницю. Й лише один депутат після того, як ми звернули увагу на цю проблему, не побоявся публічного розголошення «таємниці» та відновив на сайті свій контактний телефон. Це – Володимир Сальдо («Наш край»).
Закону про декомунізацію для депутатів не існує
В лютому 2016 року на території Херсонської міської ради відбулася декомунізація: всі площі, вулиці, провулки, які були пов’язані із комуністичною ідеологією, були перейменовані. Але цього не помітило ні більшість депутатів, ні офіційний сайт Херсонської міської ради, на якому у більшості своєму залишилися старі комуністичні назви у списку офіційних місць депутатських прийомів.
У зв’язку із перейменуванням з 54 місць прийому, в адресах 14 змінилися назви вулиць або провулків. Й лише два депутати потурбувалися про те, щоб вказати нові й старі назви вулиць. Це Володимир Сальдо («Наш край») та Андрій Дмитрієв (ВО «Самопоміч»).
Дванадцять інших депутатів й через півтори роки після декомунізації назв, приймають своїх виборців на Радянських, Червоностудентських, 21 Січня, 9 Січня, Будьонного, Рози Люксембург та їм подібних вулицях. Залишили поза увагою таку дрібницю депутати від самих різних політичних партій, з яких деякі є досить патріотично та антикомуністично налаштованими. Тут й представники ВО «Свободи», ВО «Батьківщини», УКРОПа, Радикальної партії, Блока Петра Порошенка…
Будинок, будинок, я тебе знаю?
Наступною перешкодою для виборця може стати неповнота адреси місця депутатського прийому. В багатьох випадках на офіційному сайті вказано лише назва вулиці та номер будинку. Чомусь, депутати часто «забували» вказати номер офісу чи назву установи де вони ведуть свій прийом. Добре, коли прийом ведеться у школі й вахтери все про всіх знають, а коли лише вказано номер багатоповерхового будинку? Що тут робити виборцю?
Адреси місць прийому сімнадцяти депутатів мають всю необхідну інформацію (номер будинку, за необхідності назву установи, якщо в будинку розташовані кілька установ, номер кабінету). Це місця прийому:
Восьми представників Блоку Петра Порошенка: Волошинова С. А., Жуйкова С.Г., Іванова Д.О., Линецького М.В., Кривчуна О.В., Ремиги Л.Т., Урсуленко О.Б., Ценкер І.І. (в даний момент вона є позафракційна).
Двох представників ВО «Батьківщина»: Ільченко Д.О. та Черненко О.М.
Двох представників, що обиралися від ВО «Самопоміч»: Дмитрієв А.М. та Подлєсений А.В.
Двох представників, що обиралися від «Опозиційного блоку»: Кияновський А.О. та Яременко В.В.
По одному представнику від ВО «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка та «Нашого края»: Горланов І. О., Грек І.А. та Д’якова О.В.
В інформації про місця прийому 27 депутатів відсутні номери кабінетів, де депутати ведуть прийом. В окремих випадках ця проблема вирішується завдяки шкільному вахтеру, який часто із готовністю розповідає де приймає депутат, або ділиться інсайдом, що депутата він ніколи не бачив у зазначеному місці.
А 10 депутатів влаштували для виборців справжнє випробування, вказавши в офіційній інформації лише номер будинку, в якому містяться безліч офісів або кабінетів. Це такі депутати: Заболотний О.В., Лисюк С.О., Марієв Ю.В., Собчук С.С., Устинов Є.О. («Опозиційний блок»), Голубенко Н.О. (ВО «Батьківщина»), Кліментенко Ю.А. («Наш край»), Матковський Є.С. (ВО «Свобода»), Романюк О.Я. (Блок Петра Порошенка), Сух В.В. (обраний від ВО «Самопоміч»).
В більшості випадків виборцю, який захотів би самостійно відшукати місце прийому за номером будинку чи за назвою установи, зробити це буде важко, бо поруч з місцем прийому часто відсутня будь-яка інформація, яка б вказувала на присутність депутата.
Наші волонтери нарахували в 34 місцях прийому з 50, які ми особисто відвідали, відсутні вивіски або таблички, які б інформували про розміщення приймальні. А наявність інформаційного стенду, де б розміщувалися матеріали про роботу депутата в окрузі та в міській раді – такого в Херсоні взагалі немає.
Хто рано встає, той із депутатом спілкується
Час прийому виборців ніхто не регламентує, але ми повинні також зрозуміти, що багато виборців працюють. Й їм зручніше обрати час прийому після роботи або у другій половині дня. Шість депутатів не взяли до уваги такі моменти в організації прийому своїх виборців та призначили час зустрічі із виборцями на першу половину дня. Серед цих шести є один, який побив, на наш погляд, всі рекорди. Це Дініс Бердник, який виділив дві годин зранку з восьмої до десятої години для спілкування із виборцями.
Частіше не означає якісніше
Іншою проблемою несподівано стала… частота прийому виборців. Вивчаючи час та дні депутатського прийому, ми виявили, що частина депутатів декларували, що готові здійснювати прийом виборців більше ніж один раз на місяць. Це не могло не радувати: депутат більше часу виділяє для спілкування із виборцями, значить він є більш доступним для виборця. Й це, безумовно, є позитивним явищем.
Насправді, практика показала дещо іншу реальність: коли депутат декларує, що він буде частіше вести прийом, то це означає, що його буде… важче застати на місці прийому.
Цей парадокс пояснюється дуже просто: більшість депутатів крім виконання депутатської роботи, ще й працюють на основному місці роботи. Крім того, депутат виконує інші свої обов’язки: ходить на пленарні засідання сесії, на засідання депутатських комісій, відвідує інші заходи. А в цей час у депутата прийом виборців. А зважте на те, що контактні телефони депутатської приймальні або помічника є недоступними для виборців…
В результаті ми виявили таку закономірність: тих депутатів, які декларували, що вони будуть якомога частіше вести прийом виборців, наші волонтери майже не заставали в часи їхнього прийому на місцях.Найбільшим показовим прикладом, мабуть, є прийом Нелі Голубенко (ВО «Батьківщина»). На офіційному сайті зазначено, що вона веде прийом виборців щотижнево, з 10-00 до 17-00, тобто 28 годин в місяць. Але ось який парадокс: тричі наші волонтери приходили до неї на прийом й не могли її застати. Можливо, якщо б депутат вела б прийом дві години на місяць, то її можна було застати на місці?
Що показав наш моніторинг? Дванадцять депутатів ведуть прийом щотижнево. З них лише два депутати вели прийом. Точніше, перебували на своєму робочому місці (а це було місце їхньої офіційної роботи) у час депутатського прийому. Добре, що вони відклали свої виробничі обов’язки та поспілкувалися із виборцями. А якщо б такого часу у них не було? Наприклад, Артем Кіяновський («Опозиційний блок»), який під час офіційно відведеного депутатського прийому знаходися у своєму кабінеті та не зміг виділити деякий час для спілкування із виборцем. В результаті, наш волонтер прочекала депутата півтори години та пішла додому.
Одинадцять депутатів ведуть прийом два рази на місяць. З них лише два вели прийом виборців. Одна з них – Олена Мазур («УКРОП») – приймала виборців у своєму виборчому окрузі.
Тридцять один депутат веде прийом раз на місяць. Ми відвідали двадцять шість депутатів. З них приймало більше всього – цілих шестеро. З цього статистичного результату ми й зробили висновок, що краще менше, бо – вірніше можна знайти відповідального депутата на своєму місці. Хоча, якщо депутат присутній під час всіх декларованих годинах прийому – такому депутату немає ціни.
Той, хто впіймав вітер…
Частина депутатів за півтора роки своєї депутатської роботи встигли змінити своє місце прийому, але так й не повідомили чи не проконтролювали зміни на офіційному сайті. Тобто, депутат нібито приймає в одному місці, а про це ніхто не знає…
Ми виявили таких сімох депутатів. Це Сергій Білоковиленко (керівник міської організації Радикальної партії Олега Ляшка), керівник міської організації Опозиційного блоку Єгор Устинов, керівник міського осередку ВО «Свобода» Євген Матковський, представник Радикальної партії Олександр Васильєв, представник ВО «Самопоміч» Валентин Сух та представники «Нашого краю» Юрій Кліментенко та Ігор Семенчев.
Сподіваємося, що ці депутати визначяться із місцями свого депутатського прийому виборців та повідомлять належним чином про своє місце прийому.
А вони взагалі ведуть прийом виборців?
Після того, як виборці подолали всі можливі перепони, розгадали шаради та пройшлися лабіринтами у пошуках місць депутатського прийому, наступає найголовніше – власне, депутатський прийом. Й ось тут нас чекає найбільший неприємний сюрприз.
Не знаю, з чого почати? Можливо, що ми відвідували депутатів у серпні та вересні, а це – є сезоном відпусток та першим місяцем нового робочого сезону? Одним словом, ми відвідали 50 з 54 місць депутатських прийомів. Деякі місця ми відвідували двічі й, навіть, тричі.
Які висновки із нашого квесту?
Ми вважаємо, що необхідно:
1. Розподілити депутатів по тим 16 виборчим округам, в яких не були обрані депутати. Ці округи закріпити за партіями, які набрали найбільшу кількість голосів в цих округах.
2. Повернути місця прийому вісімнадцяти депутатів у територіальні виборчі округи, по яким вони балотувалися до міської ради або розмістити ці місця прийому у зручних для комунікацій будівлях поруч з округами.
3. Розмістити на офіційному сайті Херсонської міської ради контактні телефони депутатів або їхніх помічників для того, щоб полегшити попередній запис виборців на прийом до депутата.
4. Провести інвентаризацію інформації про місця прийомів депутатів. У випадку зміни місць прийомів – внести оновлену інформацію на офіційний сайт та на інформаційну дошку в фойє міської ради.
5. Ввести стандарт інформації про місце прийому, в якому передбачити обов’язкові номер будинку, назви установи, де проводиться депутатський прийом, номер кабінету, контактний телефон.
6. Запровадити єдині інформаційні дошки, які б вказували на місце та час депутатського прийому виборців. Запровадити інформаційні вказівники в будівлях, стенди, де можна було б розміщувати актуальну інформацію про роботу депутата в окрузі та діяльності місцевої ради.
7. Запровадити регулярні інформаційні кампанії з інформуванням виборців про місця прийому. Оголошення розміщати на дошках оголошень біля багатоквартирних будинків, зупинках громадського транспорту тощо.
8. Передбачити регулярні звіти депутатів в раді щодо результатів прийому виборців.
9. Запропонувати розглянути можливість запровадження зручного часу для ведення прийому виборців (наприклад, раз на місяць, дві години ввечері, в кінці робочого дня).
“Проект «Атестація депутатів місцевих рад» реалізовується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» разом з партнерськими організаціями за підтримки Національного фонду демократії (NED, США). В Херсонській області за реалізацію кампанії з Атестації місцевих депутатів відповідає Херсонська обласна громадська організація Причорноморський центр політичних та соціальних досліджень”
