day.kyiv.ua
Центральне та регіональне ТБ: точки дотику
Чи може місцева журналістика запропонувати інформаційний «порядок денний» Києву?
Цього тижня Україна попрощалася з лідером Норильського повстання в таборах ГУЛАГу 1953 року, багаторічним в’язнем радянської тоталітарної системи, великим інтелектуалом і справжнім моральним авторитетом — Євгеном Степановичем Грицяком. На жаль, якщо говорити про переважну більшість українських медіа, ця сумна звістка не стала для них приводом згадати персональні життєві уроки, силу волі, моральні орієнтири Євгена Степановича, чи підготувати матеріал про роль Норильського повстання у боротьбі зі сталінізмом, до чого закликала колег газета «День». Якщо говорити про регіональні медіа, то активно про Євгена Грицяка, і не лише з приводу його смерті, писали лише місцеві медіа Івано-Франківська. Таких прикладів, коли українські ЗМІ не помічають і не підтримують одне одного з важливих для країни приводів, вистачає.
З одного боку, в столиці вже тиждень триває черговий медіаскандал із «розбором польотів» між відомими журналістами та медіаекспертами, з другого — в регіонах, зокрема Херсоні, Миколаєві, Одесі… місцеві ЗМІ реалізовують спеціальні проекти про інформування переселенців і з нагоди роковин депортації кримськотатарського народу пишуть про проблеми півострова та шляхи деокупації Криму. Чи чують медійники зі столиці «живі голоси» колег із регіонів? Як відбувається комунікація між українськими журналістами з областей і центру? Як формуються та чи формуються взагалі спільні топ-теми, які країна просто не має права пропускати? Чи може (і за рахунок чого) місцева журналістика запропонувати інформаційний «порядок денний» центральним ЗМІ? З цими запитаннями «День» звернувся до експертів у регіонах.
«БАГАТО ЧОГО ПОВИННІ ПЕРЕГЛЯНУТИ РЕДАКТОРИ ЯК ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНИХ ВИДАНЬ, ТАК І РЕГІОНАЛЬНИХ»
В’ячеслав ГУСАКОВ, газета «Вгору», Херсон:
— Так, ЗМІ, які позиціонують себе як загальнонаціональні, та ЗМІ з цільовою аудиторією, обмеженою певним місцем проживання (місто, область, район), живуть, так би мовити, в різних реаліях, у різних світах. Така проблема є. Але є й точки перетину питань загальнодержавного значення і регіональні, у вирішенні яких могли б сприяти і ЗМІ різного рівня. Наприклад, децентралізація, про яку зараз там багато говорять. Але на загальнодержавному рівні говорять одне, на регіональному — інше. Тобто виникає дискусія, під час якої кожна зі сторін могла б почути думку іншої та пояснити свої аргументи. Але, на превеликий жаль, багатьом журналістам, які працюють у ЗМІ з всеукраїнською аудиторією, дуже важко порушувати у своїх статтях і сюжетах серйозні проблеми, які відносяться, так би мовити до категорії «це нудно й нецікаво». А у величезній кількості випадків «нудно й нецікаво» є синонімом «важливо». Приклад: сюжети і матеріали про «Марш рівності», який 17 травня провела в Херсоні ЛГБТ-спільнота і під час якого стався конфлікт із гомофобно налаштованими городянами (передбачуваний конфлікт, до речі), зробили кілька видань загальнонаціонального рівня. Але жодного кореспондента такого видання не було на засіданні круглого столу з питань децентралізації, яке пройшло двома днями раніше. Хоча там ішлося про чимало важливих для регіону питань, зокрема про неузгодженість законодавства та ще багато чого. Але, з точки зору редакційної політики багатьох українських «медіамонстрів», цікаво про децентралізацію може розповісти лише київський чиновник. Зазначу, газета «День» у даному випадку — приємний виняток, бо на сторінках видання часто з’являються прекрасні матеріали саме про регіональні проблеми, й про проблеми Херсонщини — зокрема. Стосовно загальної ситуації варто зазначити, що багато чого повинні переглянути редактори як загальнонаціональних видань, так і регіональних. Останнім було б варто врешті-решт перейти від оспівування «титанічної праці» місцевих чиновників до спроб неупереджено аналізувати ситуацію в регіонах в цілому. Може, тоді вдасться налагодити зустрічний рух.
Підготував Іван АНТИПЕНКО,«День»
