Андрій Гордєєв
Херсонщина за останні роки із напівдепресивної пострадянської області почала потихеньку перетворюватися на такий собі український форпост. Місцева влада, схоже, бере на озброєння думку про те, що на мирній території гібридну війну треба вигравати, демонструючи зміни на краще. Про те, як живеться регіону, що несподівано став “прикордонним” через сусідство з окупованим Росією Кримом, розповів Укрінформу глава Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв.
МАЄМО РОБИТИ ДОРОГИ — ТОДІ ЗМЕНШИТЬСЯ НАПРУЖЕННЯ
– Давайте почнемо з дорожніх робіт, які у нас цього року оголошені пріоритетом по всій країні. Які найближчим часом на Херсонщині будуть робитися дороги?
– У нас дороги були пріоритетом і минулого року. Ми вперше за довгий час зробили капремонт, не ямковий – за технологією холодного ресайклінгу, коли 15 см – це бетонна основа, потім 10 см – основа асфальту крупнозернистого і потім вже 5 см дрібнозернистого; разом – 37 см. Цієї зими у нас офіційно зареєстровано близько 50 добових коливань температури від морозу до плюсової, а це найболючіше для доріг. Якби був просто мороз – це одне, але коли протягом доби такий перепад температури, то дорогу розриває, хоч яка б вона не була. На щастя, всі дороги, які зробили в минулому році, – ідеальні, вони функціонують.
– У них є якийсь експлуатаційний термін?
– 10 років гарантія. Потім просто верхній шар знімається і робиться новий. До речі, будують наші, Броварське ШЕУ.
– Скільки таких ідеальних доріг зробили минулоріч?
– 27 км. Дорожники наполягали на тому, щоб зробити один 27-кілометровий відрізок транзитної дороги М14, але я на це не погодився. Ми їх спеціально розподілили по території області, бо треба насамперед показати людям, що дорожні роботи пройдуть в усіх районах. Для нас це особливо важливо, тому що ми не просто одна з областей в Україні, ми – на кордоні з тимчасово окупованою територією, і нам сьогодні необхідно показувати клас у всьому і всюди. Щоб люди, які підтримали Революцію, які сьогодні підтримують Україну, волонтерять, допомагають армії, – щоб вони бачили, що зрушення позитивні є. Тому ми зробили розподіл – шість нових ділянок на різних шляхах.
– А яке процентне співвідношення відремонтованих доріг державного і місцевого значення?
– Приблизно 50 на 50. Ми зробили 12,5 км траси державного значення М14, частково – об’їзну навколо Херсона, і дороги місцевого значення, наприклад, курортного напрямку – це Скадовський, Голопристанський, Білозерський, Новотроїцький, Генічеський райони.
– Вони фінансуються з державного бюджету чи з місцевих?
– З державного. Громада ще не може сьогодні собі дозволити такий ремонт. Один кілометр якісного ремонту дороги вартує в середньому 7-8 млн грн. Але у нас є, наприклад, Кочубеївська об’єднана територіальна громада – перша, яка зробила 2 км власних доріг по вулиці у своєму населеному пункті. Це, звісно, не той клас, коли ми робимо 37 см на бетонній основі. Вони просто знімають старе покриття і прокладають нове, або просто по старому нове прокладають, це зовсім інші розрахунки. Але місцеві потреби така дорога задовольняє: проїзд авто, трактора чи вантажівки. І це все одно позитивний момент. Ми возимо в цю ОТГ претендентів на об’єднання громад, показуємо ці результати – і люди дивуються: 25 років не було взагалі запаху асфальту в цих населених пунктах, а тепер у них є можливість покласти 2 км нової дороги!
Люди мають бачити, що життя змінюється на краще: що освітлення зробили, водогін… Ми першими в Україні ввели електронну медичну картку, це дійсно ноу-хау наше. Комп’ютеризуємо кожний ФАП, екстрену медичну допомогу, поліклініку, лікарні. Всі вони повинні мати кардрідери, які з персональної пластикової картки зчитуватимуть інформацію про пацієнта: спадкові хвороби, алергії, історію хвороб. Це фіксування лікаря за людиною, потім оцінювання нею цього лікаря – це основа для майбутнього підходу реформи, згідно з яким гроші ходять за пацієнтом.
– Хто вже має такі картки?
– Білозерський район уже підключився до цієї системи, інші райони також поступово підключаємо – роздаємо картки і кардрідери.
– Скільки часу приблизно це забере?
– Думаю, до середини цього року ми вже тотально вийдемо на електронну картку. Роздамо це все спочатку депутатам і головам сільських рад, щоб вони розуміли, що це. Комп’ютер вартує 25 тис. грн. Придбати його з усім обладнанням на ФАП, провести Інтернет – це копійки для громади.
– Люди в деяких регіонах скаржаться на госпітальні округи, що неможливо доїхати і, навпаки, віддаленою стає допомога…
– Минулого року ми відкрили три центри медичної допомоги, наблизили медичні послуги до громадян. Раніше треба було їхати в райцентр за 20-30 км, по повному бездоріжжю. А тепер центр медичної допомоги на відстані до 9 км, швидка допомога доїжджає за 5-15 хвилин.
Взагалі, госпітальні округи – це питання формування нової філософії у медичній сфері. Ми звикли лікуватися, коли погано, а маємо звикати до іншого. Оця картка дозволяє нам сьогодні займатися тим, що має складати 85 відсотків всієї медицини, – профілактикою. Щоб попередження вам приходило на планшет чи комп’ютер: шановний, ти не пройшов вчасно УЗД, чи рентген, чи аналізи не здав, не зробив щеплення – іди і зроби. У майбутньому, коли буде страхова медицина, це напряму впливатиме на страхове відшкодування.
Буває, скаржаться, що далеко пологовий будинок. Але ж пологовий будинок не може обслуговувати пацієнтів раз на тиждень. Лікар, який раз на тиждень приймає пологи, втрачає свою професійну здатність, жодна жінка, думаю, не схоче до такого потрапити. І це треба просто розуміти, і не треба цього боятися. Мають бути сімейні лікарні, профілактика, а потім, відповідно, формування повноцінного медичного закладу, який би надавав усі послуги. У нас в одному районі є хірургія, є гінекологія – а немає анестезіолога. Як можна надавати хірургічні послуги без анестезіолога? Тобто це повна брехня: тут, виходить, людину госпіталізували, поставили діагноз – а на операцію відправили в іншу хірургію, де є анестезіолог. То кого ми дуримо? Дороги, ми маємо робити дороги, і тоді зменшиться оце напруження.
До речі, так само і з освітніми послугами. Не може фізрук навчати ще й фізиці, і в класі чотири учні не може бути. “Давайте не будемо закривати школи” – це гарне гасло. Але дитина в такій школі не соціалізована, вона не отримує освітньої якісної послуги, ми цю дитину калічимо. Саме тому ми свою роботу націлюємо на освітні, медичні округи і плануємо розвиток територій саме з урахуванням цього. Якщо це опорна освітня школа, в ній має бути відповідно навчання ІІІ ступеня. І ми створюємо саме такі умови. У нас є випадки, коли батьки приходять із сусіднього села у цю школу і кажуть: ми вам приводимо своїх дітей, бо у нас 26 дітей у школі – і 10 вчителів.
ПЕРША ГРОМАДА ОБ’ЄДНАЛАСЯ ЧЕРЕЗ БЕЗВИХІДЬ
– Уже багато територіальних громад зареєстровано в області?
– Дванадцять ОТГ ми зареєстрували, минулого року мали четверте місце по Україні. Перша громада, Кочубеївська, у нас об’єдналася через безвихідь. 25 років нічого не робилося – і не зробилося би! А тепер у неї бюджет виріс у 6,2 раза! Вони придбали комунальну техніку, проклали 2 км дороги, побудували центр екстреної медичної допомоги, реконструювали амбулаторію як первинну ланку з лікарями-терапевтами. Зараз замовили собі шкільний автобус. Водопровід зробили в сусідні села – у людей вода з’явилася, де її не було ніколи!
– Скільки ще ОТГ плануєте створити цьогоріч?
– Ще вісімнадцять до тих дванадцяти. У цьому році вибори будуть 30 квітня у двох громадах –Горностаївський і Виноградівський. Всього на область у нас було за перспективним планом близько 40, але ми вже бачимо, що їх буде близько 65. Коли перспективний план складався, було розрахункове бачення, але тепер стали більш зрозумілі нюанси: які стосунки між селами, місцевими елітами, це все впливає. Буває, нема людини, яка здатна взяти на себе відповідальність. На жаль, буває, що хорошу людину керівником вибрали – але вона непрофесійна, не відчуває в собі якоїсь тої жилки, щоб вести людей за собою. А ще ж треба мати певне розуміння: як формується бюджет, як спілкуватися з людьми і з владою.
– А якесь навчання кадрове у вас є?
– Аякже. До речі, ми перші запровадили в Україні підготовку на базі Інституту неперервної освіти голів ОТГ і депутатського корпусу, щоб вони розуміли, що у них в компетенції є.
Я завжди на своїх апаратках питаю, коли райони збираю: що ти там плануєш у 2017 році робити? Відповідають: ми відкриємо 150 робочих нових місць, ми там – то, ми – то, ми альтернативну енергетику впровадимо… А я питаю: а навіщо ти це все будеш робити? – Ну як, нам же треба робочі місця, нам треба, щоб зарплата була висока… А я кажу: якщо людині в Іванівському районі Херсонської області дати хоч і тисячу доларів зарплати, але не дати можливості відвести дитину в дитячий садочок, у нормальну школу, займатися спортом, розвиватися, якщо клуб не працює, а тільки забігайлівка самогоном торгує, – людина не отримає задоволення від цього життя, вона не буде щаслива! Ми маємо формувати простір для людини, для сім’ї! Зарплата – це о’кей, а є у тебе працівник культури на селі, якийсь фізрук, щоб вів гуртки для дітей, а вчителі у тебе які? І поступово починають глави адміністрацій розуміти, що треба.
ТУРИЗМ — НА ДРУГОМУ МІСЦІ ЗА ДОХІДНІСТЮ — ПІСЛЯ АГРОСЕКТОРА
– Щодо курортного сезону. Минулого року ви прийняли рекордну кількість відпочивальників. Які плани на цей сезон?
– У нас на Херсонщині туристична діяльність за доходністю зайняла друге місце, а то навіть уже й конкурує з аграрним сектором. Минулого року, коли мені Президент доручив управляти областю, було вже 28 квітня, Пасха. Для Херсонщини 1 травня – це вже сезон. Єдине, що ми встигли зробити, це мобілізувати залізничний транспорт. Ми ввели близько 50 додаткових пар поїздів на Чонгар, Генічеськ, Херсон, і саме завдяки цьому змогли прийняти близько 3,5 млн туристів. Крім того, ми креативно підійшли до питання популяризації області. Зробили безліч відеороликів – з висоти пташиного польоту, з дронів познімали наші красоти. Переклали їх і англійською мовою. От, наприклад, на сайті Громадського ТБ наш ролик 133 тис. переглядів набрав.
– А ви встигаєте на море з’їздити відпочити?
– Я встигаю тільки відео подивитися (сміється). Один раз вирвався на Кінбурнську косу. Місце унікальне: пляж білий-білий, море бірюзове, вода прозора…
– Мабуть, за кордоном відпочиваєте, а не в рідній Херсонщині?
– Та якось мені вже років чотири не вдається взагалі відпочити. А ще важливо для туризму те, що ми запустили аеропорт «Херсон». За два роки, ще відколи я був народним депутатом, вклали туди 85 млн грн, зробили реконструкцію рульожок і перону.
З 14 квітня з’являться нові рейси: МАУ запускає з «Борисполя». Ведемо переговори з Білоруссю, щоб зробити прямі рейси Мінськ-Херсон. За рахунок лише аеропорту ми дали плюс 25 тис. іноземних туристів. А загалом аеропорт перевіз 250 тис. пасажирів. Рахуємо так: 250 тисяч помножити на 500 грн з одного туриста. Це мінімум: скажімо, приїхав, взяв номер, переночував, десь перекусив, за таксі заплатив тощо… Тобто, у регіон аеропорт залучив близько 125 млн грн.
При цьому в нас були міжнародні рейси тільки Turkish AirLines, Херсон-Стамбул. До речі, херсонський аеропорт уже два роки поспіль у системі Turkish AirLines тримає перше місце по пасажиропотоку – ми забезпечуємо більше 85% наповнення їхніх бортів.
– Коли планується завершити реконструкцію?
– Важко сказати. Вартість всього проекту реконструкції – близько 700 млн грн, ми використали лише 85. І треба насамперед шукати ці ресурси. Наше завдання – зробити аеропорт конкурентоздатним, а потім він зможе сам на себе заробляти. Ті інвестиції, які ми вклали, не є поворотними. Але це точка росту регіону.
– Популярність відпочинку на Херсонщині зросла через те, що люди перестали їздити до Криму?
– Звісно, ми користуємося тим, що зараз є велика потреба в закритті цієї ніші. А минулого літа ще й проводили кампанію «Відпочивай на Херсонщині»: соромили тих, хто їхав до Криму на відпочинок. Пам’ятаєте, коли було загострення, на Чонгарі довжелезна черга стояла, окупанти не пускали. І от просто така картина: автомобіль ВАЗ-21, троє дітей ззаду – і три доби чекають, щоб їх пропустили до Криму. Я кажу: куди ти прешся, та поверни на Арабатську стрілку, дай дітям спокійно в морі поплавати!
Так, сервіс у нас іще кульгає, але це вже питання конкуренції, ринок сам має вирівнювати, що треба пропонувати. Цього року ми вже готуємося до курортного сезону. У Скадовську проходить «круглий стіл» Асоціації гостинності. Продовжуємо лагодити дороги: маємо до 1 червня зробити ямковий ремонт, щоб уже люди їхали. Вирішуємо питання легалізації бізнесу.
– Як саме?
– Минулого року ми дали 77% росту туристичного збору – але це копійки на фоні того, що залишається в тіні. У нас на booking.com 1400 господарів пропонують послуги короткотермінового проживання в Херсонській області, а зареєстровано в ДФС лише 400. Тобто менше третини людей працюють легально! Торік ми тільки ходили і попереджали, бо діяв мораторій на перевірки, і не було таких штрафів, як зараз: за неоформленого працівника, за незаконний бізнес тощо. І таким чином ми легалізували близько 10 тис. робочих місць і 2 тис. суб’єктів господарювання.
– А цього року вже штрафуватимете?
– Ніхто не ставить за мету саме штрафи, ми ставимо собі за мету легалізацію. Минулого року в дорогу, яка йде на Скадовськ і на Залізний Порт, ми вклали 36 млн грн, цього року буде ще 40 млн грн. Тобто понад 70 млн держава вкладає в інфраструктуру. Нащо? Щоби людям було комфортно проїхати на курорт. А місцеві кажуть: а ми не будемо оформлятися платниками податків! При цьому ціна питання – 1%. Наприклад, із 1000 грн вартості проживання на добу з однієї людини – це 10 грн. Це що, такі великі гроші? Просто треба легалізуватися, заплатити тих 5-10 грн у місцеві бюджети – і тоді зможемо щось планувати. Буде бюджет – буде й освітлення, і каналізація, і дороги.
– Може, ще якісь пряники пропонувати, окрім батога?
– Ми ж даємо пряник! У порівнянні з позаминулим роком, збільшили кількість туристів з 2,7 млн до 3,5 млн. Це вагомий “пряник” для кожного бізнесмена, який займається курортною діяльністю. Того року всі отримали прибуток. І з нього треба заплатити податки. Ріст туристичного збору на 77% – це близько мільйона гривень. Але мало бути набагато більше, якби легалізувалися всі.
– А що можете спрогнозувати на цей сезон?
– Думаю, туристів буде не менше. Може, навіть більше – за рахунок іноземців завдяки розширенню авіасполучень із Херсоном. Компанія «Нібулон» будує порт, він повинен відкритися до 1 травня. Ми з ними ведемо перемовини щодо річкових ракет, погоджуємо маршрут – це теж дасть приток відпочивальників.
– А звідки ходитимуть ракети?
– Хочемо зробити сполучення з Одесою, а також запустити рейси з Херсона на узбережжя – напряму, щоб не їхати дорогами. У нас є важкодоступні місця, такі як Кінбурнська коса, дуже автентичні й цікаві. Якщо туди добиратися водою, то вже це стане певним адреналіном і екстримом.
– А як щодо умов для відпочивальників? На Херсонщині гарні курорти, скажімо, для мам із дітьми – але умови там часто ще “радянські”: ні води, ні каналізації...
– Тут допоможе тільки конкуренція. На жаль чи на щастя, ні в адміністрації обласної, ні в інших органів немає повноважень і ресурсів будувати якісь нові готельні комплекси і т.д. Єдине, що ми можемо запропонувати інвестору, – це можливість швидко, прозоро, без хабарів будувати. На сьогодні у нас на Арабатській стрілці вже є такі готелі, які можуть конкурувати з європейськими.
– А водопостачання?
– Водопостачання — це інвесторська складова. Обласна влада виділяє кошти на будування водогону, каналізації, очисні споруди. Минулого року ми побудували три очисні споруди, позаминулого – одну, в тому числі в Залізному порті. Це курортне місце, наше обличчя. Є, звісно, бажання, щоб було все і зараз. Але, на жаль, треба враховувати, що у нас є певний прикордонний статус, і нам важко розмовляти з інвестором, коли сьогодні є така ситуація з Росією.
У НАС ДОСТАТНЬО ПОТУЖНОСТІ, ЩОБ З ПІВОСТРОВА ЗРОБИТИ ОСТРІВ
– Щодо Криму і Росії. Ілля Ківа минулого серпня казав, що на території Херсонщини відсутні повноцінні оборонні споруди, і якщо Росія схоче, то втрата Херсонської і Миколаївської областей може бути питанням буквально двох днів. Чи ви з цим згодні, й чи якось змінюється ситуація?
– По-перше, я з цим не згоден. Сьогодні військова присутність на території Херсонської області дозволяє нам упевнено казати: в разі прямої агресії нам є чим зупинити ворога. Але, по-друге, є речі, які ми не можемо висвітлювати в ЗМІ. Не можна на цьому спекулювати. У нас достатній рівень потужності, щоб з цього півострова зробити острів, причому плаваючий, але нам потрібен спокій. І головне, що нам сьогодні потрібно, – це формувати з херсонця патріотичного громадянина, який не дозволить собі взяти прапорець іншої держави, вийти на площу і сказати: “Путін, прийди”.
– Якими засобами ви формуєте таку свідомість?
– Сьогодні всі розуміють, що найголовніше – це культура і освіта. Іде боротьба за людину. Ця гібридна війна показала, що ти можеш мати хоч ядерні боєголовки, але якщо немає підтримки людей, то вся міць обертається нічим. Ми повинні формувати в людях саме українську ідентичність. Тому акцентуємо увагу на нашому історичному корінні, розвіюємо міф про те, що Херсонщина – це якась там “Південна дуга”. Нам нав’язують думку, що до російської цариці Катерини в наших краях і життя не було. Ми кажемо – ні. Ми показуємо нашу Кам’янську Січ, яка була ще за 50 років до Катерини. Ми показуємо, що у нас була Олешківська Січ – це 1710-1730-ті роки, а Катерина – це кінець 1770-х.
Ми прийняли обласну програму «Громадянин – патріот Батьківщини». Проводимо серед молоді курси військово-патріотичного виховання, і херсонці у всеукраїнській «Джурі» займають перші місця. Приділяємо багато уваги спортивному розвитку, формуємо спортивну інфраструктуру саме масового виду спорту – футболу. Діточки малюють малюнки для наших військовослужбовців. Дуже зворушливо, коли вони кладуть руку на серце і співають гімн України. І якщо якісь дорослі думають, що можуть колись прапор поміняти, то їхні діти вже так не думають. І коли це нове покоління підросте – у нас вже взагалі все буде нормально.
– А серед середнього покоління спротиву не відчувається?
– Не відчувається, це показали й останні вибори, і передостанні. Сьогодні є чітка спрямованість і підтримка держави Україна.
Для мене певним індикатором є загони територіальної оборони. Ми кожні вихідні з кінця серпня по грудень проводили навчання на полігонах. Привозили з кожного населеного пункту по 10, 15, 20 чоловіків. І коли ти там, на полігоні, кажеш: “Слава Україні!” – а тобі 500-600 мужиків у відповідь: “Героям слава!” – це не порожній пафос. І це дуже показовий зріз, якраз середнє покоління, звичайні люди у повсякденному житті.
– А як проходять такі збори?
– Ми намагаємося створити систему оборони, як у Швейцарії. Формуємо загони резервістів у кожному населеному пункті, з головою сільради, району, мером міста на чолі. Всього у нас близько 5 тис. людей, з Херсона – близько шестисот. І от всю осінь, кожні вихідні у нас були навчання: люди проходили муштру, вчилися стріляти… Щоб у потрібний момент кожен знав, які об’єкти має захищати. Тобто у час «Ч» кожен має бути там-то, знайти свого взводного, отримати зброю, переміститися терміново на блок-пост чи об’єкт охорони.
– І люди добровільно збираються? Ніхто не намагається ухилитися?
– Спочатку дехто думав, що це мобілізація, що ми їх у зону АТО відправляємо. Але ж до 65 років у нас всі чоловіки військовозобов’язані, є комісаріат, є кримінальна стаття за ухиляння… Тому зібралися. Та ми стараємося все робити як слід. Драмтеатр попросили допомогти, вони нам ввечері після навчань влаштовують культурну програму. А в кінці, коли вже все відпрацювали, – завершальний момент, так звана “тайна вечеря”. З усього, що привезено, варимо куліш козацький, борщ, і всім колективом обідаємо. Це людей гуртує, консолідує.
– Це ваша обласна ініціатива?
– Так, ми це придумали і реалізували, після цього до нас ще з п’яти областей приїжджали переймати досвід: з Херсонської, Миколаївської, Кропивницької, Вінницької та Одеської. У нас були комісії з Генштабу, Міноборони. Мого радника, який за це відповідав, нагородили іменною зброєю. У результаті це тепер поширюється на всю країну: остання субота кожного місяця – Всеукраїнський день стрільця.
НАША З МЕДЖЛІСОМ АКТИВНІСТЬ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ ФСБ-ШНИКАМ
– А як ви працюєте з кримськими татарами?
– Ми з ними проводимо спільні наради, заходи, відпрацьовуємо стратегію. Маємо разом займатися деокупацією Криму. Треба вже зараз створити кримські органи державної влади у вигнанні. Бо коли прийде час деокупації, необхідно буде відразу мати людей, які прийматимуть рішення. І ми маємо сьогодні сформувати уряд тіньовий, сформувати Верховну Раду Криму. Зарплату їм давати і таке інше, але вони мають чітко слідкувати, що там відбувається, які рішення приймаються, які тенденції, мати певний рупор, щоб доносити інформацію на окуповані території, свою інфраструктуру. Повинні звучати прізвища певних людей, формуватися авторитет. І потім, у момент “Ч”, очолити моментально виконавчу владу в регіоні. Щоб не шукати в гарячці й не призначати тих самих сепарів, треба мати підготовлених, патріотичних, перевірених часом людей. Ось про що кажемо і ми, і Меджліс. Має бути сформована своя прокуратура, поліція, своя служба безпеки.
– А у вашому апараті облдержадміністрації багато кримських татар, скажімо?
– Заступник голови Генічеської РДА – кримська татарка Гульнара Бекірова. У мене два радники – татари. Меджліс нас на «круглому столі» просив інтегрувати в держструктури представників кримськотатарського народу, і ми не заперечуємо. Тих, хто відповідає критеріям освітнім, кваліфікаційним вимогам, беремо без вагань. У нас на сьогодні конкурсний відбір майже за всіма позиціями.
– Нещодавно ЗМІ повідомляли про конфлікт між кримськотатарським батальйоном «Аскер» і представниками ЗСУ. Тоді на базі кримських татар навіть обшук проводили. Які були причини цього конфлікту? Чи ситуацію вже залагоджено, і як саме?
– Кримські татари давно вже виступають з ініціативою про їх легалізацію у складі Збройних Сил України через створення свого батальйону «Аскер». Але на сьогодні це не є законне формування. Воно не передбачене Конституцією і законами України. Під час навчань ЗСУ, які там на відпрацюванні були, сталася сутичка з командиром батальйону через те, що в зоні їхніх навчань були інші особи у військовій формі й зі зброєю. Тому встановлювали всіх цих осіб, вилучили зброю, ну, і далі йдуть перемовини щодо легалізації цього військового формування у складі ЗСУ, а саме – військово-морської піхоти. Зараз це з міністром оборони обговорюють. Думаю, їм запропонують підрозділ, навіть уже запропонували. Тепер буде слово за кримськими татарами, за їхнім рішенням – чи увіллються вони у склад ЗСУ. Бо це ж статут, і все інше, як належить.
– Люди, які з різних причин залишилися в Криму, іноді скаржаться, що не можуть, приїхавши в Україну, швидко вирішити питання з документами: отримати довідку, чи, скажімо, у 45 років українських паспорт подовжити. Чи є можливість це змінити?
– 17 березня ми відкрили вишку на Чонгарі – і тоді ж у нас була нарада щодо реконструкції існуючих КПВВ – на Чонгарі й Каланчаку – під сучасні умови. Маємо бажання зробити там свого роду МакДональдс: от ти приїжджаєш з-за колючого дроту – а тебе зустрічає МакДональдс як символ певної свободи. Ми маємо до 1 липня збудувати нормальні сервісні зони. Там будуть автозупинки, автостанція, фаст-фуди, кімната матері і дитини, відділення банків, митні й карантинні служби, служби безпеки – і, зокрема, центр надання адміністративних послуг. Тобто людина приїхала, здала документи, перекусила, забрала документи і поїхала назад. Ми хочемо там створити умови, щоб не було незручностей для наших громадян, щоб вони переїжджали оцей свій дротяний паркан – і бачили, що в’їжджають у Європу. І при цьому відчували, що вони додому приїхали, і що держава їх пам’ятає, про них піклується.
– А скільки людей перетинає адмінмежу за рік?
– Минулого року було 1,5 млн по Чонгару, 1 млн – по Каланчаку, туди й назад. Але в цілому на 17% менше ніж позаторік.
ТИСЯЧА СТУДЕНТІВ З ДОНБАСУ ТА КРИМУ БЕЗКОШТОВНО ВЧИТИМУТЬСЯ У НАС
Зараз у наших планах є формування людського капіталу України, в тому числі саме за рахунок окупованих територій. Ми хочемо дітей звідти у себе вчити, давати їм дипломи без бюрократичних процедур. Тисяча студентів із Донбасу та Криму безкоштовно вчитимуться у херсонських вузах. До нас їм легше добратися, ніж до інших регіонів. І тут вони інтегруються, подивляться, що ми не їмо дітей, що у нас нормальна, здорова держава. І саме це покоління буде потім реінтегрувати Крим.
– Вступна кампанія вже зовсім близько…
– Тому ми й подали цей законопроект №6116. Співаковський там перший підписант, і ще десь 30 депутатів. І ціна питання – близько 25 млн грн.
– А ви готові до певних труднощів, коли приїдуть діти?
– Немає у нас ніяких труднощів! У нас є куди їх розмістити, гуртожитки, навчальна база, все є.
– А як вони складатимуть наше ЗНО?
– Нам головне – їх звідти витягти. Не буде ніяких бюрократичних перешкод. А складатимуть уже в процесі навчання.
– Мова навчання у вас українська?
– У нас є професура і україно-, і російськомовна. Тому, до речі, кримчан у Херсоні легше буде навчати, у нас російськомовний регіон, буде легше їх асимілювати.
– Вам не здається, що це трохи неправильно?
– Навчальні програми складено українською, але водночас у нас російськомовне населення, і коли людина з Криму сюди потрапляє, їй легше навчатися і жити в цьому середовищі, формувати себе. Якщо ми у мовній політиці підемо за обмежувальним принципом, то далеко не зайдемо. Я б це переводив у питання модності. Сьогодні навіть по Херсону ходиш – і чуєш, що люди, молодь переходять самі на українську, бо це модно.
ПРО ПІВНІЧНО-КРИМСЬКИЙ КАНАЛ
– Нещодавно ви написали у Фейсбуці, що не дозволите розблокувати Північно-Кримський канал, навіть попри тиск. Хто на вас тисне з цього приводу і як саме?
– Наша з кримським Меджлісом активність не подобається фсб-шникам, тому що, по-перше, 17 березня ми запустили телерадіовежу – з акцентом на окуповану територію. По-друге, ми будуємо дамбу і цей Північно-Кримський канал. Цим проектом ми займаємося разом із народними депутатами від Херсонщини вже два роки, і зараз із чинним урядом завершуємо роботу. Це теж не подобається фсб-шникам і окупаційній владі Криму.
Чому? Бо як би там вони не хорохорилися, але питання забезпечення водою окупованих територій – це повна відповідальність Російської Федерації. Окупували — будь ласка, забезпечте потребу громадян у воді. А вода в Криму закінчується. Так, вони попробивали свердловини, вони повернули там річки, намагаються акумулювати ту воду, яка утворюється від опадів – снігу і дощів. Але це все одно не забезпечить тієї потреби, яка є в Криму. Бо у підземні озера, які вони викачують, потрапляє морська вода – за принципом сполучених посудин. Це ж джерело, воно не безкінечне. На жаль, цього не розуміють сьогоднішні керманичі РФ. Ну, це їхня проблема. Але те, що ми будуємо цю дамбу, яка є капітальною спорудою, що повністю перекриває подачу води на Крим і водночас максимально забезпечить водою Херсонську область, дуже їх сердить.
Ми, до речі, отримаємо від цієї дамби прямий зиск для херсонських аграріїв – це близько 7 тис. га додаткового зрошення. Що було раніше? Був Північно-Кримський канал, який, коли транспортував воду на Крим, мав певний рівень води. Коли його перекрили тимчасовими засобами – мішками з піском, скажемо простіше, – то цей рівень води стало неможливо втримати. Тому зменшилися площі зрошуваних земель, загострилися проблеми забезпечення водою Голопристанського, Скадовського районів Херсонщини. Будуючи цю нову дамбу, ми якраз даємо підпір води, необхідний області для розширення меж якісного зрошення. І в той же час, перекриваємо Північно-Кримський канал. Тому нам влаштовують різні провокації, намагаються дискредитувати наші дії через ЗМІ, “круглі столи”, розмови, дискусії в соцмережах. Але все це нічого їм не дасть. Це державна програма, державна політика, і ми її виконуємо.
– Тиждень тому офіційно запустили чонгарську телерадіопередавальну вежу. Чи достатньо її потужності?
– Коли я приступив до роботи, перше доручення, яке мені дав Президент, це розібратися з інформаційним простором Херсонської області. У нас, на жаль, одна третина області не забезпечена була українським контентом і сигналом. Вона і досі частково покривається сигналом з окупованого Криму. І єдиний дієвий спосіб блокувати його — ставити на ту ж частоту свій сигнал. Все інше, там глушилки і т.д. – це тільки балачки.
На третій день своєї роботи вже був у голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення Юрія Артеменка. Він організував виїзне засідання Нацради до Херсонщини. Ми розробили першу стратегію захисту інформпростору, Нацрада схвалила її і дала нам на реалізацію.
Ми знайшли приватного інвестора, який побудував телерадіовежу на Чонгарі й 150-метрову вежу, яка сьогодні дає сигнал до Сімферополя. Зараз вже розраховуємо частоти на другу телерадіовежу – так само з акцентом на окуповану територію. Це в Каланчацькому районі, якраз по іншу сторону. Таким чином, Новотроїцький, Генічеський, Каланчацький і Чаплинський райони ми покриємо цими двома телерадіовежами, і ще й кореспондуємо сигнал на окуповану територію Криму.
– А коли запрацює друга вежа?
– Ну, почекайте, 17 березня запустили першу. І це досить потужна інвестиція – 3,5 млн грн одна така вежа коштує. Потрібен такий комплексний підхід, і тут без Нацради ми нічого не зможемо зробити, бо саме вони формують потребу в операторів телерадіоринку. Але ліцензії ми вже всі отримали – на чотири радіочастоти.
ЧОМУ ХЕРСОНЩИНА НЕ ТОРГУЄ З РФ ТА КРИМОМ, І КОЛИ БУДУТЬ У КИЄВІ ХЕРСОНСЬКІ КАВУНИ
– Деякі мешканці області були невдоволені блокадою торгівлі з Кримом. Чи вже змогли місцеві підприємці переспрямувати свій бізнес, знайти нові ринки, як допомагала їм у цьому обласна влада?
– Блокада сильно вдарила по херсонських товаровиробниках, ринки збуту наші порушилися. Але зараз ми, по-перше, переорієнтовуємо на європейські ринки, ведемо мову про те, що треба вводити сертифікацію тощо. У нас в Херсоні відкрив представництво Міжнародний торговий союз, який надає послуги з сертифікації овочевої продукції. Всі крупні фермерські підприємства, такі як «Чумак» чи «Agrofusion», сьогодні вирощують уже свою продукцію під конкретні контракти, є прямі ф’ючерси, і вони все вирощене збувають туди.
Але є ще дрібні та середні фермери, які сіють “на авось” і не хочуть займатися прогнозом. Ми даємо своє бачення прогнозу на кожен рік, якщо до нас звертаються з пропозиціями щодо контрактів з країн Балтики, то ми передаємо це нашим аграріям, щоб вони вирощували під прямі контракти. Ми проводили зараз спеціально «круглий стіл» з ринком “Шувар”, оптовими переробниками, щоб розповіли фермерам, які будуть тренди року, що їм вигідніше сіяти. А далі вже – вибір за кожним фермером.
– Тобто, ви і на внутрішній ринок переорієнтовуєте, не тільки на закордонний?
– Так, внутрішній представляли у нас Одеський ринок і “Шувар”, які якраз і формують збут. Крім того “Нібулон”, який саме будує порт у Голій Пристані, має супровідний проект – це створення можливості логістики з Голої Пристані в Київ – для поставки овочів, фруктів і ягід, кавунів. Дніпром вниз спускають зерно, а наверх можна якраз піднімати, зворотним ходом, баржами нашу продукцію. Будемо тепер проводити роботу з вашими торговельними мережами, щоб вони формували замовлення.
– А на які саме європейські ринки орієнтуєте своїх фермерів?
– Сьогодні такою перевалочною базою для європейських ринків є якраз “Шувар”, який бере нашу продукцію, здійснює первинну обробку, охолодження, фасування, сортування, калібрування, а потім поставляє на Польщу. Є у нас також прямі поставки – на Білорусь, Естонію, на Балтійські країни.
– З Росією зараз ваші фермери не торгують?
– Не торгують. І з Кримом також.
Ольга Опанасенко, Ірина Мамчур. Київ
