ridna.ua
Валентин ЧЕСНОКОВ, учасник АТО, директор КП «Дорожник» Херсонської міської ради:
— Дуже насичений видався минулий рік. Демобілізація. Радість від повернення додому і гіркота від розставання зі справжніми друзями. Літо провів із вихованцями в нашому військово-патріотичному таборі «Херсонська Спарта». У цьому сезоні в нас відпочивали і тренувались діти з восьми областей України. Спілкуючись з дітьми, не виникає питань, чому і заради кого ти воював.
Радує, що час популістів і брехунів невблаганно закінчується. Зовсім скоро наші діти будуть брати участь у формуванні порядку денного цієї країни. Їх не купиш гречкою і порожніми обіцянками. Нам, дорослим, потрібно повчитися у них патріотизму і любові до країни та недитячого критичного мислення.
Потім була пропозиція очолити комунальне підприємство. Тільки зсередини я зміг побачити всю зашкарублість і небажання бюрократичної машини працювати на результат. У наш час для того, щоб тільки залишатися на місці, потрібно дуже швидко бігти.
У нас прекрасне місто. Ніхто, крім нас самих, не зробить його кращим і комфортнішим. А значить — попереду ще багато роботи і цікавих проектів. Здаватися ніхто не збирається.
Наталя ТКАЧОВА, службовець, менеджер ХМIГ «Кип’яток»:
— Минулий рік став роком змін. Подалася у патрульну поліцію, але мене відсіяли. Потім — в Управління молоді та спорту міськради, але вибрали іншого кандидата. Згодом пішла працювати у веб-студію, але тут уже я відмовилась від роботи. Так уперше в житті я стала безробітною, хоча й не надовго. Якщо не стикалися з таким, то не сприймайте це як безвихідь, пробуйте нове, обирайте та йдіть. Так я зрештою прийшла до служби в органах місцевого самоврядування.
Громадська діяльність стала менш активною. У пріоритетах лишаються проекти молодіжної ініціативної групи «Кип’яток», менеджеркою якої я є, та представництво фестивалю «Бандерштат» у Херсоні.
Із міських торішніх подій запам’яталось більше гарних. Серед них — «Битва міст» за право зустрічати «Євробачення», у якій взяв участь і Херсон. Неважливо, чи були шанси у нашого міста на перемогу. Важливо, що ми обираємо значні цілі і сміливо боремося за них, позбуваємось комплексу меншовартості. А хтось мріяв побувати на концерті «Океана Ельзи» — і на День міста ми отримали кількагодинний безкоштовний концерт гурту на схилах Дніпра.
Максим КИРПЕНКО, директор Херсонського регіонального центру оцінювання якості освіти:
— Події, що відбуваються в країні протягом останніх років, мають суперечливий характер. Ми багато втратили й продовжуємо втрачати, але те, що ми здобули, — неоціненне. Можливо, ми цього поки не усвідомили, але все прийде з часом. І лише перспектива допоможе осягнути пройдений шлях.
Історія Херсонського регіонального центру оцінювання якості освіти — це історія творення після втрати. Без подій 2014 року — окупації Криму, де діяв Сімферопольський центр, не було б цих рядків, колективу в 20 осіб, мети, завдань, планів і вже реалізованих ідей, які ще здавалися нереальними. Кожен новий день — це нові перспективи, безліч питань і проблем, які потребують вирішення, тисячі людських доль, яким потрібно допомогти зреалізувати себе, або нудна робота, яка все одно потребує відповідального ставлення.
Ми рухаємось уперед, ми ростемо, продовжуємо набивати гулі і отримувати нові шрами, але без них здобутий досвід був би менш цінним. Ми не маємо права «філонити» кожен на своєму місці, бо за право змінювати цю країну на краще заплачено дуже дорого.
Юлія КАБАНЕЦЬ, приватний підприємець:
— Із позитивного останнім часом — рішення змінити місце роботи. Це рішення внесло важливі корективи в життя. Це нові нетимчасові знайомства, впевненість у собі і своїх можливостях. І нарешті — я перетворила бажання в реальність і відкрила свою кондитерську-кав’ярню.
А от поганим лишилося все те, що і було раніше поганим у нашій країні. За останні три роки майже нічого, на жаль, не змінилося. Бюрократія, може, й не набирає обертів, але ж і ніде не зникає. Для того щоб відкрити ФОП, треба простояти годинки три в черзі, щоб просто віддати в руки виконавцям документи. Реєстрація через інтернет наче й існує, але її ніхто не бачив. Така ж ситуація і в податковій.
Люди в нас гарні, розумні, але побудувати нормальну країну, у якій би було комфортно, — поки не можемо. Втім, я впевнена, що все в наших руках.
