Sport Arena аналізує підсумки першого півріччя Другої ліги сезону 2016/17. На черзі Енергія (Нова Каховка) – 8-е місце.
Ще пару років тому Енергія виявилася в центрі уваги щодо проблеми матчів з фіксованих результатів, а її виїзний матч на «Оболонь-Арені» надовго увійшов в історію і хрестоматії. Але зараз команда відбирає очки у фаворитів і зимує у верхній частині турнірної таблиці. «Пацієнт» вилікувався і, може, далі покаже прогрес?
ЧОГО ХОТІЛИ
Не маючи могутнього спонсора, Енергія на новий сезон не могла ставити особливих завдань. Хоча в минулому чемпіонаті дуже сподобалася і за підсумками суто весняної частини сезону 2015/16 виявилася четвертою (!), розгромивши навіть деяких суперників, які в результаті підвищилися в класі.
ЩО ДЛЯ ЦЬОГО РОБИЛИ
Енергія не змогла уникнути втрат, і особливо вони торкнулися оборони. Втім, зникнення з футбольної карти України сумської Барси дозволило запросити звідти відразу трьох гравців, ще двох підхопили, коли вони виявилися непотрібними своїм колишнім клубам, а Прокіпчук і Шастал приєдналися завдяки давньому знайомству з Федорчуком, який тренував їх ще в першоліговій Полтаві і студентському футболі . Головною ж втратою виявився форвард Сомов – в 10 матчах весни він забив 5 м’ячів і віддав 6 результативних передач, був найкращим у команді по верховій боротьбі. Однак змушений був перейти на «цивільну» роботу, адже зарплати в Енергії не на рівні Першої ліги, де він раніше грав. Провівши всього п’ять матчів у новому сезоні, Іван пішов, і у Енергії більше не було варіантів на роль силового, високого форварда, здатного зіграти з глибини.
Пішли: з.Іздебський (Металург Запоріжжя Д3), з.Масюткін (Таврія Сімферополь А), п./н.Носов (Суднобудівник Миколаїв Д3), в.Осташевський, п.Савін, п.Сомов, п.Хорольський (всі – с/а).
Приєдналися: в.Старченко, з.Процишин, п.Моісеєв (всі – Барса Д3), з.Мись (Скала Д2), з.Осипенко (Зірка Д1), п.Прокипчук (останній клуб: ФК Полтава Д2), п./н.Шастал (ФК Полтава Д2).
ЯК ВИГЛЯДАЛИ
За воротарську позицію конкурували старожил Зелінський і молодий екс-сумчанин Старченко – причому, частіше грав як раз новачок. Про запас залишався член тренерського штабу, майстер спорту міжнародного класу Жуков – віце-чемпіон всесвітньої Універсіади в 42 роки був заявлений як воротар, але рукавички і бутси не вдягав у цьому сезоні.
В обороні Федорчук проявив тактичну гнучкість – команда грала то в п’ять, то в чотири захисники, майстерно тасувала побудови під різних суперників. Найчастіше грала трійка центрбеків Шевченко – Процишин – Андрєєв, їх готові були підстрахувати молоді Грабець або Мись, а також гренадер Квачов, який хороший і на фланзі, і в центрі. Зліва в обороні відмінно розкрився спритний Дедяєв. Справа грав надійно Квачов.
У півзахисті з відходом Сомова довелося перебудуватися: тепер все трималося на парі Волков-Моісеєв, які відповідали і за відбір, і за насичення центру поля. При необхідності над двома опорниками міг розміститися і атакуючий хавбек (наприклад, універсал Прокипчук або юний місцевий самородок Доля, якого за тонкість пасу і підступний удар прозвали «Новокаховський Дель П’єро). Але проти сильних суперників Енергія воліла наростити додаткового центрбека і грала в лихі 5-2-3 з досить-таки високими флангами.
Трійку нападу становили Шастал, Фаюк, Прокипчук і Гайдаєнко по краях, а також залишився єдиним центрфорвардом Бочак. Він вигризав всі м’ячі, ліз в боротьбу, вигравав багато єдиноборств. А крайки тим часом користувалися його пасами і здорово загострювали. Таким чином, Енергія виявилася досить незвичайним для Другої ліги середняком – швидким, жорстким, заточеним на блискавичні атаки.
ЯК ПРОЙШЛИ ШЛЯХ
На початку сезону Енергію очікував матч у Вінниці. Нива – особлива команда в тренерській долі Федорчука, він виграв з нею Кубок ліги ПФЛ, вивів її в перший дивізіон. Зрештою, це він привів до Вінниці і розкрив Пилявського, Герасимця, Козьбана, Бовтрука, Немчанинова і багатьох інших нині відомих футболістів. Для нього цей матч був принциповим, і Нива-В не змогла виграти в першому домашньому матчі після відродження – 2:2.
На жаль, далі був провальний матч з Інгульцем-2 (0:3 вдома). Це пізніше резервісти Петрово змінять тренера, опустяться вниз і суттєво зменшать обороти, на той момент аналітики вважали їх головними претендентами на медалі. Але від цього новокаховчанам не легше – нехай і грали в складі гостей, в основному, ті, хто ще пару місяців назад привели Інгулець до «бронзи» Другої ліги.
Стабільністю Енергія явно не відрізнялася: на куражі розгромила Арсенал-Київщину і Іллічівець-2, вона не менш крупно програла в Одесі (хоча Реал Фарма довго не могла забити і досвідченіший суперник міг би ще й розраховувати там на очки). На початок осені припав найгірший, можливо, період для команди Федорчука – завдавши більше ударів, ніж суперники, вона втратила п’ять очок в матчах з Металургом і Суднобудівником, а також прогнозовано поступилася куди більш досвідченим Жемчужині та Балканам (нехай і вчорашнім аматорам, але з гравцями з куди більшим стажем, ніж у новокаховчан).
До однозначно гарних результатів можна віднести перемоги над нікопольчанами, хмельниччанами, а вже перемога над Рухом – і зовсім досягнення сезону для Енергії. За великим рахунком, вона і вирішила наперед долю Гданського на посаді головного тренера Руху. А за ними – і перемога над вінницькою Нивою. Якби у Володимирівці Інгулець-2 не кинув проти «енергетиків» кількох гравців основної команди і штучне поле, можливо, завершення першого півріччя було б для Нової Каховки навіть більш вдалим.
ЩО В РЕЗУЛЬТАТІ ОТРИМАЛИ
У порівнянні з тими результатами, які були у Енергії ще рік-півтора тому, то, що є зараз, це великий прогрес. А якби команда ще й могла зберігати гравців рангу Сомова, то могла б сподіватися навіть і на більше. За очками новокаховчанам важкувато загрожувати першій п’ятірці, а от поборотися з Миром за звання «найкращої команди Херсонщини у Другій лізі» – цілком реально.
ЧОГО ВІД НИХ ЧЕКАТИ
На жаль, не вдалося зберегти всіх основних гравців, та й не були посилені центр захисту, воротарська позиція, центр нападу. До плюсів віднесемо те, що залишилися в команді Шастал, Прокипчук, Бочак, Дедяєв, Квачов.