Чому наші революції «ходять задом наперед»?
Експерти «Дня» продовжують ділитися своїми думками з приводу запитання, яке винесене у заголовок. Власне сьогоднішній стан країни свідчить, що після кожної революції, в країні стає гірше. І винен у цьому не лише російський агресор, який напав на Україну. Причини також потрібно шукати всередині. Йдеться про те, чому суспільство не використовує протестну енергію для структурних змін у країні, як показали Революція на граніті, помаранчеві події, Євромайдан, і як це змінити?
«МАЙДАН ЗМІНИВ СВІДОМІСТЬ БАГАТЬОХ ПРОСТИХ УКРАЇНЦІВ, АЛЕ ЦІ ЗМІНИ НЕ ТОРКНУЛИСЯ СИСТЕМИ ВЛАДИ»
Тарас БУКРЄЄВ, історик, викладач, Громадський рух Миколи Томенка “Рідна країна”:
— Останнім часом на лекціях мені дедалі частіше ставлять запитання стосовно недавніх подій зими 2013 — 2014 років і сьогоднішніх подій на сході нашої держави та в Криму. Запитання стають дедалі складнішими, а дискусії все гострішими. Чому ми протестну енергію не використовуємо для структурних змін у країні? Чому Революція Гідності, Помаранчева революція та Студентська революція на граніті не принесли очікуваних змін? Це невеликий перелік запитань, з якими все частіше зіштовхуюсь в аудиторії.
Я розумію розчарування молоді, їм дедалі частіше спадає на думку, що всі спроби революційних змін приречені. Розкручені ідоли стали розчаруванням, незасвоєні гіркі уроки, нерозслідувані вбивства — все це викликає зневіру в більшості пересічних українців. Політики, котрі прийшли до влади після Майдану, зробили все для того, щоб звести нанівець всі ті позитивні імпульси, які існували в суспільстві після буремних місяців зими 2013 — 2014 років.
Як на мене, Майдан змінив свідомість багатьох простих українців, але ці зміни не торкнулися системи влади. Державна машина залишилась на своїх рейках і відбудувала стару систему в ще потворнішому вигляді. Причиною цього, передусім, є те, що громадянське суспільство, котре було рушійною силою Революції, не змогло зайняти в постреволюційній Україні керівного місця, не було вироблено переможну стратегію на майбутнє.
Для більшості учасників Майдану стало одкровенням те, що перемога Революції не є запорукою світлого майбутнього. Майдан/Революція є підґрунтям, а не шляхом до формування нової політичної еліти, котра й має виконувати функцію розбудови постреволюційної держави, суспільства.
На жаль, можна констатувати, що після подій Майдану в Україні поки нічого суттєво не змінилося: олігархи не дають провести реформи в країні, політики не можуть їм протистояти, корупція залишається звичним явищем, недовіра народу до влади значно зросла, колишні союзники по барикадах не можуть визначитися, хто є більшим героєм. Нинішня влада не має волі вирішити внутрішні конфлікти в країні. Взявши владу у свої руки після Майдану, вона так і не змогла розумно нею розпорядитися і впоратися з ситуацією.
Залишається сподівання, що паростки Майдану проростуть через молодь, котра зараз ще сидить у лекційних аудиторіях або тільки встала з університетських лав. Я все ж таки дивлюся з оптимізмом у майбутнє й вірю, що не так легко поховати запал суспільства після Майдану.
Коментар взяв Іван Антипенко (“День”)
