Фрагмент статті Вадима Лубчака “Про… “силу опору” (“День”)
Юрій Макаров, Віталій Портников, Ольга Герасим’юк, Володимир Войтенко, Остап Дроздов… Більше 100 підписів відомих журналістів, кореспондентів, головних редакторів і просто студентів, громадських активістів, небайдужих зібрало звернення учасників круглого столу в редакції газети «День» разом з однодумцями, які об’єдналися в ініціативу «Українська журналістська платформа». Ним ми рішуче підтримали рішення Європарламенту від 23 листопада 2016 року щодо протидії російській пропаганді й висловили нерозуміння позиції керівництва Національної спілки журналістів України, яке вважає за можливе брати участь у спільних проектах (під егідою ОБСЄ) разом із працівниками російських державних ЗМІ, які віднесені Європарламентом до пропагандистських ресурсів, прикриваючись необхідністю пошуку шляхів до «примирення» та «порозуміння», а також — «засудження мови ворожнечі» (Більше див. у тексті «Чи є «національний характер» у Національної спілки журналістів?», «День», №230-231 від 16 грудня ц.р.). Круглий стіл у «Дні», публікація матеріалу за його результатами і звернення викликали справжній резонанс. Отримавши численні відгуки і коментарі від колег, ми продовжуємо тему питання адекватності існуючих медіаплатформ потребам України в умовах інформаційної війни і усвідомлення принципів, що мають об’єднувати медіа.
Чи готове медіасередовище до відвертої розмови та пошуку спільних сенсів у країні, проти якої ведеться «гібридна війна» з використанням «інформаційних військ» агресора? Чи назріла потреба якісно нової медіаплатформи? На яких принципах і засадах вона повинна існувати? Провідні журналісти і медіаексперти висловили свою думку щодо звернення, ініційованого газетою «День». Нагадаємо, воно відкрите для підписання — кожен може висловити підтримку і заявили свою позицію.
«АГРЕСІЯ РФ УНЕМОЖЛИВИЛА БУДЬ-ЯКІ «ДРУЖНІ ДІАЛОГИ»
Олег БАТУРIН, журналіст херсонської обласної газети «Новий День», член НСЖУ:
— «День» порушив дуже важливу тему. Звісно, будь-який журналіст передусім повинен дотримуватися професійних стандартів у подачі інформації. Але військова агресія Російської Федерації проти України фактично унеможливила й зробила вкрай небезпечною роботу журналістів на українській території — в Криму та окупованій частині Донецької і Луганської областей. Збирання і підготовка достовірної інформації, написання репортажів, намагання дізнатися різні точки зору, якщо дивитися на це виключно з погляду журналістських стандартів, стало у вказаних регіонах неможливо вже майже три роки тому. В таких умовах вести будь-які «дружні діалоги» з російською Спілкою журналістів або з будь-якими іншими державними або навколодержавними інституціями країни-агресора я вважаю неприйнятним.
Водночас не вважаю їх абсолютно неможливими. Проте тут важливо розставити пріоритети. Передусім НСЖУ мала б порушувати питання щодо небезпеки, якої вже завдала і продовжує завдавати російська агресія не лише українським громадянам — жителям окупованих територій, а й передусім професійній журналістській спільноті. Про десятки і сотні затриманих у Криму і «ЛДНР» журналістів, про численні спроби перешкоджати їм у їхній професійній діяльності. Про намагання зробити все, аби будь-яка достовірна інформація про життя на окупованих землях ніколи не стала відомою суспільству.
Мені невідомо нічого про публічні спроби російської Спілки журналістів порушити ці питання перед своїм керівництвом або хоча б у внутрішньоросійському медіатоваристві. А без цього говорити про якусь приналежність їх до журналістської спільноти і про можливість проведення з ними якихось перемовин у форматі круглих столів або «дружніх бесід», на мою думку, може лише сліпа людина або той, хто, ховаючись за (навколо) журналістською личиною, намагається проговорювати свої антиукраїнські погляди та під виглядом журналістики грати на російському боці в інформаційній війні проти Української держави.
Поки українські журналісти не матимуть можливості безперешкодно пересуватися українськими територіями і готувати матеріали з Криму, Донецька, Луганська і поки Росія не понесе повної матеріальної відповідальності за всю заподіяну шкоду на окупованих ними землях, вести будь-які перемовини на правах «братів», колег і друзів із представниками російських структур — тією ж Спілкою журналістів — вважаю неприйнятним.
Коментар підготував Іван Антипенко, “День”