postfactum.ks.ua
Документальний фільм «Українські шерифи» херсонського кінорежисера Романа Бондарчука не потрапив в наступний тур відбору на премію «Оскар» Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». На сайті премії 15 грудня був опублікований шорт-лист номінантів, серед яких української стрічки немає. Цьогоріч на здобуття премії «Оскар» було номіновано рекордну кількість фільмів іноземною мовою – 85. До шорт-листа потрапило 7 стрічок.
Нагадаємо, «Українські шерифи» – документальна фільм про життя села Стара Збур’ївка Голопристанського району Херсонщини. Це розповідь про робочі будні двох чоловіків, які взяли на себе функції охорони громадського порядку. Фільм знімався протягом кількох років. Життя селян проходить на фоні бурхливих змін в Україні: Революція гідності, анексія Криму Росією, початок війни на Донбасі. Усе це також змінює звичне життя старозбур’ївчан.
Фільм Романа Бондарчука отримав спеціальний приз за повнометражний документальний фільм на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA) в 2015 році, гран-прі кінофестивалю Docs against Gravity в Польщі. «Українські шерифи» демонструвалися на близько 30 фестивалів по всьому світу. 9 вересня Український Оскарівський комітет висунув «Українських шерифів» на здобуття премії Американської кіноакадемії «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».
«Дякуємо усім, хто вірив в «Українських Шерифів», хто підтримував і допомагав нам у цій кампанії. Ми провели три тижні у Лос-Анджелесі та Нью-Йорку, показуючи фільм кіноакадемікам та журналістам, вичаючи паралельно правила гри цих найбільших у світі кінозмагань. Правила, насправді, не такі складні: 50% успіху – це гарний фільм, інші 50% – достойний бюджет на промо-кампанію фільму, – пише у Facebook Роман Бондарчук після оголошення шорт-листа номінантів. – Цього разу наша боротьба була здебільшого партизанською. Усі витрати на неї (окрім перельоту) лягли на плечі наших рідних, друзів, колег, і ще тих небайдужих людей, яких ми зустріли на нашому шляху. Так, наприклад, ми були надзвичайно зворушені, коли після показу в Soho House West Hollywood до нас підійшли незнайомі глядачі й запропонували влаштувати прийом на легендарній віллі «Аврова» на честь нашого фільму. Бо їм він дуже сподобався. І ми в черговий раз здивувалися відповіді від Українського консульства в Сан-Франциско: вони не змогли навіть доїхати на цей прийом. За словами консула, грошей немає навіть на дорогу і виживають вони лише за рахунок внесків громади…».
«Ми віримо, що Україна обов’язково отримає свого Оскара, як тільки усвідомить силу, яку несе в собі кіно. Що фільми можуть мотивувати людей, об’єднувати їх й оберігати кордони не гірше за армію. Що Оскар – це вигідна інвестиція. Його отримання (чи хоча б номінація) означатиме поштовх для всієї індустрії, буде доказом спроможності країни виробляти достойні фільми, свідченням, що з нами, як країною, перспективно мати справу. В цьому році напис «Ukrainian Submission…» на плакатах, в американській пресі, індустріальних інтернет-ресурсах – з’являвся завдяки надзвичайним зусиллям нашої невеличкої команди. Цього виявилось не достатньо. Щиро сподіваємось, що вже в наступному році найдостойніший з українських фільмів візьме участь у цих перегонах, озброєний державним грантом. Як це відбувається у більшості країн світу», – говорить Роман Бондарчук.
Іван АНТИПЕНКО, «День»
