На Форумі видавців у Львові офіційно була представлена цьогорічна книжкова новинка «Дня» «Сестра моя, Софія…».
Тарас БУКРЄЄВ, історик, редактор інформаційного порталу «Рідна Херсонщина»:
— Коли з’явився анонс видання «Сестра моя, Софія…», одразу зацікавився цією книжкою. Якось незвично, що «День» стільки уваги приділив історії іншої країни. Як історик, я знаю, що Україна та Болгарія мають багато спільного в історичному поступі. Коли книжка потрапила мені до рук і я мав нагоду ознайомитися з її змістом і прочитати передмову, то одразу зрозумів, що попереду години цікавого та корисного дозвілля. Адже я навіть уявити не міг, що наші країни мають так багато спільних історичних «вузлів».
«Сестра моя, Софія…» — чудова нагода для українців відкрити й пізнати для себе Болгарію. Нова книга Бібліотеки газети «День» дає можливість відповісти на низку запитань з історії та сьогодення України крізь призму вивчення проблем становлення Болгарської держави. Проведені паралелі в «Сестра моя, Софія…» дають можливість не тільки краще пізнати нашу державу, а й вибудувати власну стратегію на майбутнє, прокласти шлях до вільної Європи, спираючись на досвід близької до нас країни.
Така книжка допоможе українцям краще пізнати для себе країни ЄС, котрі свого часу доклали зусиль, щоби здобути власну державність, і подолали шлях до об’єднаної Європи. Книжкова новинка «Дня» є цікавою під кутом зору пізнання того факту, як країна, яка тривалий час була залежною від Москви, змогла скинути упродовж останніх десятиліть із себе пута «русского мира».
Тут зібрано статті дуже сильних дослідників, зокрема істориків, філософів та філологів. І матеріал подано так, що видання буде цінним не лише для фахівців, а й для пересічних громадян. Зважаючи на те, що статті охоплюють всю історію Болгарії від зародження й до сьогодення, то книжку можна вважати дуже сильним науково-популярним виданням з історії Болгарії. Якщо не помиляюся, це перша всеосяжна розвідка з історії Болгарії та взаємовідносин між нашими країнами, видана в Україні.
Фото Руслана КАНЮКИ
Перші два розділи цікаві в контексті пізнання витоків Болгарської держави, становлення самобутньої культури і зародження перших «вузлів» між нашими братніми країнами. У третьому розділі зацікавили статті Петра Кралюка «Вплив давньоболгарської культури на культуру Київської Русі» та Юліани Лавриш «Духовна автокефалія: чому Болгарії вдалося? Досвід Болгарської православної церкви у контексті боротьби за українську автокефалію». Також цікавими були статті з четвертого розділу, а саме Ірини Еткіної про Болгарію між двома світовими війнами та Бориса Соколова «Болгарія у Другій світовій війні: між двома диктатурами» — в контексті проведення паралелей в історії країн упродовж ХХ століття. Крім того, цінною є наявність хронологічної таблиці «Найважливіші дати з історії Болгарії в контексті історії України» наприкінці книжки.
Раджу читати всім, хто хоче пізнати для себе Болгарію і зрозуміти проблеми непізнаної української історії за допомогою проведення паралелей з історією братньої балканської країни.
І наостанок: шкода, що наша влада мало робить для побудови таких от культурних «мостів» з історично близькими і дружніми до нас державами. На жаль, серед пріоритетів влади та української еліти далеко не на першому місці є представлення реальної картини про сучасну Україну, передусім у країнах так званого православного світу, зокрема в Болгарії. В цьому контексті хотілось би бачити й підтримку інтелектуальних кіл, зокрема і журналістів, книговидавничої справи «Дня». Наші медіа часто не помічають хороших ініціатив від колег або помічають виключно «своїх». Але ж такі проекти, як показує досвід «Дня», спрямовані на прояснення темних плям в українській історії: як для самих українців, так і в плані пізнання України світом. А це нам сьогодні вкрай необхідно. Тому ще раз дякую газеті «День» за щорічні інтелектуальні новинки і бажаю тримати такий же високий рівень.
Коментар для газети “День”
