Відомий український письменник та журналіст Євген Положій завітає у Херсон із презентацією роману «Іловайськ». Відбудеться зустріч херсонців із автором 13 квітня.
За визначенням Євгена Положія, «Іловайськ» – книга не лише про війну, як її часто анонсують, а і про любов. Текст роману побудовано на реальних подіях – свої історії авторові розповіли учасники війни на Сході, серед яких є і бійці добровольчого батальйону «Херсон». «Поміж героїв, що мають реальних прототипів, – вигадані персонажі. Усі вони є жертвами війни та її героями. В їхніх історіях – цинізм війни поряд із людяністю, що між життям і смертю стає порятунком», – так говорять видавці про роман Євгенія Положія.
Про подробиці написання роману «Іловайськ» та про те, як сприйняли твір ті, хто на фронті розповів в інтерв’ю «Херсонским вестям» Євген Положій.
«ХВ»: Розкажіть у рамках якого проекту плануєте приїхати у Херсон із презентацією роману?
Євген Положій: Немає ніякого спеціального проекту, але є бажання автора показати книгу «Іловайськ» у різних містах України. На жаль, книгорозповсюдження в Україні перебуває далеко не в найкращому стані, тож автори мусять – і це, в цілому, дуже добре – виконувати функції таких собі пересувних книжкових лавок. Від початківця до метрів, таких як, наприклад, Андрій Курков, що вчора має авторський вечір у Лондоні, а завтра – в Боярці.
А приїзд мій до Миколаєва та Херсону організовує Євгенія Вірліч, в Херсоні зустрічі мають пройти 13 квітня.
«ХВ»: Як вважаєте, чому саме херсонцям цю книгу необхідно презентувати?
Євген Положій: Тому що «Іловайськ» – роман про сьогоднішній день, і завтра, якщо бути недбалими до тих подій, умовним Іловайськом може стати будь-яке місто України.
Я живу у Сумах, від мого будинку – 41 км до російського кордону, і не більше 50 км – до першого російського танку. Це – не більше години їзди, тобто кожного ранку ризикуємо прокинутись в іншій реальності. Неприємне відчуття. Думаю, воно добре знайоме всім мешканцям Херсонщини.
«Іловайськ» – книга про війну, так її анонсують, але насправді ця книга – про любов.
«ХВ»: В одному із інтерв’ю Ви сказали, що багато подорожували задля того, щоб зібрати матеріал, спілкувались із бійцями. У Херсоні були? Спілкувались із нашими бійцями?
Євген Положій: Так, звісно, був. Спілкувався з бійцями батальйону «Херсон». На жаль, їх спогади увійшли до книги мінімально. Зараз я працюю над окремою повістю, де головними героями якраз і будуть, в тому числі, і ваші хлопці. Доля багатьох із них, на жаль, трагічна, в тому числі, і лікаря Влада Ковальова… Дуже шкода всіх, хто загинув.
«ХВ»: А загалом у яких містах уже були із презентацією книги? Та чи возили її на Схід, там де війна?
Євген Положій: В зону бойових дій книгу відправляю регулярно. Об’їздив дуже багато міст на Заході України, останні зустрічі були в Мукачево, Тернопільській області, Львові.
Також був в Запоріжжі, Дніпрі, Харкові, Полтаві, Києві, Вінниці, Черкасах… Але багато ще планів.
«ХВ»: Роман «Іловайськ» видано російською та українською. Чому та як виникла ідея видавати «Іловайськ» двома мовами.
Євген Положій: Така ідея виникла через специфіку написання тексту. Я опитував бійців, і половина з них говорила російською мовою. І коли я з диктофону намагався «взяти» одразу матеріал у художній текст українською, то результат мене не задовольнив. Тож я вирішив писати такі новели російською, а потім перекласти. Зрештою половина новел виявилася написана українською, половина – російською. Я запропонував видавництву авторський переклад, таким чином, ми отримали дві авторські версії тексту.
Тепер «Іловайськ» читають в Донецьку, Луганську, Криму і навіть в Росії. Люди підходять, просять: «Не підписуйте. Я в Росію їду, книжечку так загорну акуратно, коли кордон перетинатиму… Нехай дядько (чоловік, брат, син, батько, родичі, друзі) почитають, може, щось в голові зсунеться…».
Наклад російською складав 2 тисячі екземплярів. Але наскільки мені відомо, ще трохи залишилося. Наклад українською перший – також 2 тисячі – розійшовся за два місяці, наступний був 4 тисячі.
«ХВ»: Чи потрібна література на фронті?
Євген Положій: Бійці книжки читають та постійно їх замовляють. А раз читають, значить, література на фронті потрібна.
«ХВ»: Як сприймає «тиловий» читач «Іловайськ» та як сприймає той, хто на фронті – той, про кого ця книга – воїн?
Євген Положій: Біль трагічних втрат Іловайського котлу об’єднує сприйняття роману в незалежності від того, воював читач чи ні. Є дрібниці, на які звертають увагу військові, в основному, якісь неточності щодо виду зброї або якогось маневру. Я записував зі слів людей, інколи через два-три місяці після подій, тож об’єктивно люди і автор могли помилитися. Це неприємно, звісно, але не впливає на загальну картину і не паплюжить сутності подій.
Цивільних читачів такі речі мало турбують, для них головне – емоційна складова, долі героїв, фактична складова подій, яка збережена в тексті, про все інше вони просто не в курсі.
Але, насправді, мене дуже хвилювало, як будуть сприймати книгу ті, хто розповідав мені свої історії та хто там, у Іловайську, був. На щастя, мій роман це випробування свідками пройшов.
