Збитковим залишається сервісний центр, створений для зручності подорожуючих на одному з трьох працюючих на Херсонщині контрольних пунктів в’їзду-виїзду до окупованого Криму – КПВВ «Чонгар» у Генічеському районі області.У ангарі на найбільш відвідуваному КПВВ люди можуть перепочити, замовити таксі, чай чи каву з їжею, скористатися послугами біотуалету, отримати медичну допомогу. Все це дуже потрібно, але біда в тому, що доходи аж ніяк не виправдовують витрат.
Працівники районного комунального підприємства «Комета Плюс», яке є господарем об’єкту, кажуть, що вивезення сміття, заміна реагенту у біотуалеті, утримання п’яти робочих місць продавців, бухгалтера та керівника обходиться у понад сімнадцять тисяч гривень щомісяця. Тоді як дохід він продажу напоїв та харчів, надання інших послуг складає всього 12,5 тисяч гривень. Дефіцит фінансування у п’ять тисяч гривень на місяць покриває не районний бюджет, а спонсори, а їхні ресурси й терпіння далеко не безкінечні.
«На облаштування сервісної зони та перенесення самого КПВВ «Чонгар» ближче до окупованого півострова пішло 2,2 мільйони гривень. Все це – кошти й матеріали тих самих спонсорів. Але вони вже «видохлися», і більше допомагати не можуть. Зараз готуємо відведення землі для створення біля пункту платної стоянки. Та дефіциту фінансування вона навряд чи покриє, – коментує голова Генічеської райдержадміністрації Херсонщини Олександр Воробйов. – На мою думку та думку генічан, держава повинна або відшкодувати принаймні частину цих витрат з бюджету, або знайти інші можливості для підтримки. Адже сервісна зона необхідна на тимчасовому кордоні – покинути напризволяще людей, котрі перетинають КПВВ, ми не можемо».
Факт. Щодня три КПВВ Херсонщини перетинає в обидві боки від 5 до 6 тисяч осіб. До трьох тисяч з них обирають КПВВ «Чонгар». Дані Азово Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Хоча центр надання послуг на КПВВ «Чонгар» і не дає прибутків, а поки що тільки забирає гроші, доцільність його існування обумовлена не тільки суто економічними чинниками. Вона стратегічно важлива. Адже громадяни України, котрі залишилися на захопленого озброєними бандами московитів півострові, і виїжджають на материк та повертаються з нього, повинні на власні очі бачити, що в ставленні до людей з боку законної влади та окупантів є велика різниця. А вона зараз таки є: якщо на українському КПВВ для задоволення мінімальних потреб мандрівників є все, то з протилежного боку «стрічки» немає можливості навіть навідати туалет. Він тільки для потреб військових та прикордонників ФСБ: «цивільних» від нього відганяють, часом навіть погрожуючи автоматами!
