day.kiev.ua
Відчути настрій міста нескладно. Достатньо пройтися центральними вулицями, проспектами, зайти у кілька парків, на набережну, в музей або театр. Та вже із залізничного вокзалу, звідки ми починаємо свою прогулянку з фотокамерою, не покидає відчуття світла. Це блискуче сонце на чистому небі. Здається, у Херсоні й не було зими, а небесне світило не давало городянам відкласти захисні окуляри в глибоку шухляду. Ні, сніг був. Навіть кілька днів полежав. Та хіба про це хтось згадає у лютому, коли температура тримається на рівні 8—12 градусів вище нуля?
Херсон — порівняно невеликий обласний центр. Здається, життя тут протікає розмірено, без поспіху. Тим часом багато людей підуть з вами на контакт прямо на вулиці, якщо треба допомога іногородньому. Причому говорять херсонці справді двома мовами. Тут це ніколи не було проблемою. Якщо ви до них українською — вони без проблем переходять на неї ж, згадуючи своє переважно сільське коріння.
У самому центрі, на площі Свободи — імпровізований меморіал Небесній Сотні. Рівно два роки тому з цього постаменту скинули Леніна. Тепер Херсон не відстає з перейменуванням радянських геонімів. Мер підписав розпорядження із затвердженим списком. В минулому дзержинські, кірові, блюхери стали вулицями ім. Алмазова, Кедровського, Ярослава Мудрого, а в центрі більшості вулиць повернуто історичні назви: Лютеранська, Гімназична, Торгова… Та місцями ще не стерті символи комунізму: пам’ятні дошки, зірки.
В будь-яку пору і час гуляють херсонці на набережній по проспекту Ушакова. Нависають над пірсом рибалки, річкові таксисти на, здається, доісторичних баркасах, чекають дачників, тримаються за руки закохані пари і молоді родини. Біля причалу гойдаються на хвилях чайки. Поруч — порт. Тут завжди кипить робота, крани відвантажують товар у різні кінці світу. Десь у димці висить невідоме судно на рейді. На іншому березі — плавні з пожовклим очеретом.
Херсон — місто корабелів. Вулицями гуляють курсанти морської академії і коледжу. Завжди усміхнені, обговорюють перехожих дівчат, жартують. Як завжди, комусь на днях у черговий рейс, а когось уже зачекалися вдома.
А віднедавна Херсон — ще й місто прикордонників. Після анексії Криму тут базується Азово-Чорноморське регіональне управління ДПСУ. Людей у зелених беретах зустрічаєш всюди. На вокзалах багато військових. Обласний центр для них — транзитна точка додому або в напрямку прикордонних районів, де розташовуються частини ЗСУ.
Про що говорять люди на лавочках у парку, в маршрутках, на ринку? Про перемогу і зраду. Більшість моїх співрозмовників задоволена роботою нової патрульної поліції. Кажуть, справді наводять лад: вигнали таксистів із зупинок, дивляться за безпекою у найвіддаленіших районах міста, присутні там у будь-яку годину і швидко приїжджають на виклики. Ще не все роблять чітко, але люди поліцейських дуже вітають.
У місті стало помітно світліше вночі. Вуличне освітлення відновлюється, поширюється в різні райони, не лише на головні вулиці. І це додає безпечності.
Незадоволення викликає робота громадського транспорту. Маршрутки ходять дуже погано вже після 8-ї години вечора. На зупинках повно людей, всі обурюються. Влада на проблему не реагує. А як же дістатися дому після чергової прем’єри у місцевому театрі?
Традиційна проблема — дороги після зими. У багатьох місцях асфальт просто пропав. І зими ж не було. А ями з’явились. Але з 1 березня обіцяють почати ремонт.
