2 лютого у медіа-центрі «IPC Херсон» відбулася прес-конференція на тему: «Підтримка переселенців в організації свого бізнесу». Прозвучали реальні історії успіху – від людей, які миттєво втратили «малу батьківщину» і роботу. Але рук не опустили, а рішуче взялися налагоджувати життя наново.
За даними Міністерства соціальної політики, в Україні понад півтора мільйонів так званих внутрішньо переміщених осіб, змушених залишити свої будинки через окупації Криму та АТО на Донбасі. А скільком з них потрібні робочі місця? Зрозуміло, що одна тільки Держслужба зайнятості населення з таким напливом не впорається. На сьогоднішній день в країні діють декілька міжнародних місій і десятки громадських організацій, основне завдання яких – допомогти переселенцям почати нове життя не зовсім з нуля, проводячи для них тренінги з основ підприємницької діяльності і виділяючи невелику стартову суму для створення власного бізнесу.
Бізнес-ідея «на мільйон»
Міжнародна організація з міграції (МОМ) за фінансової підтримки Міністерства міжнародного розвитку Великобританії також бачить свою місію в тому, що сприяти самозайнятості переселенців в містах України. Мова йде про проект «Стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб і місцевих громад в Україні», який в Херсонській області реалізує НУО «Вектор розвитку».
Для участі в таких програмах відбираються ті, хто чітко націлений на реалізацію своїх підприємницьких амбіцій. Особливо це корисно для людей, які і в рідних місцях активно себе проявляли, мали власний бізнес і готові не просто долати труднощі адаптації на новій «батьківщині», а успішно інтегрувати в місцеву громаду. У них потужна мотивація, їм нікуди більше бігти. Координатор проекту Ольга Авраменко впевнена, що в цій ситуації виграють всі, «приймаюча сторона» в тому числі:
«Ідея проекту народилася після тренінгу для безробітних, серед яких було багато переселенців: виявилося, що вони більш мотивовані, більш професійно реалізовані… тобто, ресурсно більш перспективні. Підтримка цих людей може вилитися в відчутний внесок в економічний розвиток Херсонщини. Враховуючи до того, що для своєї справи вони будуть робити закупівлі у постачальників області».
Учасники проекту за підтримки професійних тренерів розробляли бізнес-плани, щоб отримати гранти на придбання обладнання для старту власної справи чи розвиток бізнесу. Якщо бізнес-план схвалено, майбутній підприємець отримує «стартовий капітал» у розмірі 2,5 тисяч доларів на закупівлю обладнання і 900 доларів – для реалізації стартапу. За підсумком першого етапу 83 учасника успішно пройшли три дводенних тренінгів і написали бізнес-плани. На допомогу в мікропідприємництві претендували 29 осіб. 14 з них виграли грант на обладнання. З 54 осіб, бажаючих відкрити або розширити свою справу, 31 отримає обладнання для реалізації своїх бізнес-планів.
«Я вірю в чесний бізнес»
Дуже показова історія Юрія Кравченка, директора підприємства «РИМ», учасника проекту.
Юрій розповів про те, як довелося тікати з Криму. Сам він народився і жив до 2006 року в Первомайську, Луганська область. Потім переїхав з родиною до Феодосії, звідки рік тому поїхали в терміновому порядку: «Ми прихопили з собою сумку, в якій було 15 памперсів, дитяче харчування і трохи грошей. Мене запитували, чому я поїхав. Я б не зміг там залишитися. Вже і з сусідами виник конфлікт. Привітаєшся українською мовою, відразу повзуть чутки, що ти зв’язаний з Правим сектором. Так що шкодувати немає про що». В Первомайськ повернутися теж навряд чи вийде – там на них «чекає» зруйнований будинок.
У Юрія в Феодосії залишився добре налагоджений бізнес: магазини з продажу ритуальних пам’ятників і підприємство по укладанню тротуарної плитки. Всі великі об’єкти з Криму були на його рахунку. У Херсоні спочатку зупинилися у знайомих (Юра тут навчався), потім жили в церкві «Голгофа». Але надовго там не затрималися – Юрій не звик сидіти склавши руки, організував атракціон, розрахувавши, що в курортній зоні він себе виправдає. Тим більше, що треба було утримувати сім’ю, а старший син-інвалід, до всього іншого, вимагав особливого догляду. У серпні дружина Юрія дізналася про проект і запропонувала йому взяти участь. Він вже почав вести переговори з людьми зі сфери благоустрою території і тому не відгукнувся відразу, не повіривши, що його ідеї можуть виграти грант. Але дружина була наполеглива і Юрій взяв участь у програмі. Разом з дружиною – перукарем, яка також подала свій бізнес-план на конкурс. Обидва потрапили в список переможців. Дружина вже працює повним ходом, а Юрій очікує необхідне обладнання:
«Я б все одно зайнявся улюбленою справою, але така допомога – це розв’язання багатьох проблем. Наприклад, купили бензогенератор – щоб працювати у місцевості, де ще не проведено електрику. Знову ж таки це дозволить зайняти більше людей. На моєму підприємстві буде до 60% ВПО. Вже сьогодні у нас є замовлення на установку євроогорож та садово-паркової архітектури. Ми хочемо вийти на рівень роботи з містом. Мене лякають відкатами, але я не боюся і вірю, що все буде по-чесному. Тим більше що, порівнявши існуючі ціни на подібні роботи, я можу запропонувати свої послуги зі знижкою на 20%. Пішохідні покриття можуть обійтися місту на 50% дешевше, якщо використовувати плитку, а не асфальт».
В цій історії – не тільки позитивні моменти. Як і багато переселенців, Юрій зіткнувся з бюрократією. Отримання довідок, що підтверджують підприємництво і статус багатодітної сім’ї, виснажило настільки, що Юрій вирішив більше не витрачати час ще й на «полювання» за належними виплатами:«Поки я не подзвонив у Міністерство соцполітики і не з’ясував, що входить в обов’язки соцпрацівників і чому їх робота схожа на саботаж, справа не зрушилася. Та після дзвінка все зробили за одну хвилину. Але більше я по кабінетах вештатися не буду. Сам зароблю».
Це просто блискучий приклад відмови від утриманства за рахунок держави, який практикують чимало наших співвітчизників. А ще Юрій сам реалізує різні громадські ініціативи, наприклад, з групою однодумців реконструював Димитровський парк: “Коли друзям показав фото парку, вони сказали: “Ти що, в Прип’яті знімав?” Власний парк не впізнали. Тепер там все, дійсно, змінилося на краще”.
Мотивація – жити і ні від кого не залежати
Ще кілька історій людей, які будуть розвивати свій бізнес на Херсонщині.
Тетяна, яка одна виховує 2 дітей-інвалідів, проживала у зоні АТО. У неї була невелика птахівницька ферма. Після початку бойових дій Тетяна переїхала на Херсонщину. Їй потрібні були кошти на спецхарчування і лікування для дітей, так що часу на переживання не було. Вона зняла будинок у Зеленівці і спробувала знову організувати ферму. Однак грошей на клітини, інкубатор і інше «спорядження» не вистачало. На подвір’ї не було навіть відповідних госпбудівель. Участь у проекті допоможе вирішити ці проблеми і розширити справу. Показово, що Тетяна вирішила пройти тренінг і писати бізнес-план, а не стояти в чергах за допомогою. Щоб взяти участь у проекті, вона навіть зареєструвала ПП. З такою активною позицією вона, напевно, доб’ється успіху.
Олександр також перевіз свою сім’ю в Херсонську область з зони АТО. Там у нього був великий будівельний бізнес. Тут, в Білозерці, він вирішив перепрофілюватися і створити… підприємство з вирощування курей на продаж. Начебто ідея, аналогічна до Тетяниної. Однак вони один одному не конкуренти. Олександр, бізнесменом з досвідом, планує масштабний процес зі складним технологічним ланцюжком. Іншими словами, підхід у нього промисловий. Цікаво, що саме в цій сфері знання у нього були нульові. Але він проконсультувався у всіх можливих фахівців, і навіть навчився таких тонкощів, як забивати птицю. Спеціально запрошував ветеринара – щоб оволодіти цим навиком професійно.
Руслан, кримський татарин – відкрита, життєрадісна людина, не байдужа до громадської діяльності. Відмінно готує плов. Відкрив ларьок з шаурмою на Дніпровському ринку. Однак для людини з його кулінарними амбіціями цього замало. Руслан мріє про ресторанчик кримськотатарської кухні, з дотриманням усіх традицій, без алкоголю. І ось мрії можуть стати реальністю: отримавши грант, він зможе придбати печі, мікрохвильовку, кава-машину. А ми будемо чекати нових гастрономічних відкриттів.
Марина в 2014 році приїхала з чоловіком і немовлям в смт. Лазурне – перечекати кризу. Думали, всього на 2 тижні, а виявилося, надовго. Війна зруйнувала будинок, повертатися було нікуди. До проекту вони з чоловіком не могли знайти постійну роботу, доводилося виживати на дитячу допомогу і якось підробляти. Втім, Марина – досвідчений майстер-модельєр з виготовлення побутових виробів. Швейну машинку вона дістала, шиє одяг, сумки, але виручка не велика – жителі селища їздять за покупками в Скадовськ. Марина дізналася про проект, написала бізнес-план по створенню ательє і виграла грант. Врахувала навіть той момент, що в Лазурному є попит не стільки на одяг, скільки на постільну білизну (курортна зона).
Ці історії успіху – більш ніж переконлива ілюстрація того, як важливо підтримати найуразливіших громадян нашої країни. Допоможемо їм – допоможемо собі. Немає окремої долі. Є наша спільна. Її і творимо разом.
Довідка
З питань участі у проекті звертайтесь в НУО «Вектор розвитку»:
Контактний телефон: 0507074684 Ольга Авраменко
Email: khersonvektorrozvytku@gmail.com