Наприкінці 2015 року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.
1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?
2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?
3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?
4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.
Тарас БУКРЄЄВ, історик, викладач, редактор інформаційного порталу “Рідна Херсонщина”, Херсон:
1. 2015-й – це рік який приніс масштабні зміни в геополітичну ситуацію довкола України. 2015-й став підтвердженням неспроможності діючого уряду А. Яценюка проводити реформи в державі, підтвердженням тому є складна економічна ситуація в Україні та нерайдужні перспективи відносно бюджету країни на наступний рік (особливо стосовно видатків на освіту). Також події року, що минає, не дають однозначної відповіді, як будуть розгортатися події на сході нашої держави, якою буде ситуація у Криму, зважаючи на продовження блокади.
Запам’ятався рік місцевими виборами. Все ж таки значною мірою на місцях відбулося перезавантаження влади, тож чекаємо на зміни найближчим часом.
2015-й рік – це рік, який продовжує ті зрушення в житті країни, котрі почалися у 2014-му. Це рік, коли наша держава продовжує писати історію якщо не з чистого аркушу, то новий розділ багатотомного видання.
Якщо говорити про події у світовому масштабі, то однозначно ситуація зі збитим російським військовим літаком стала тією межою, коли НАТО має діяти жорстко щодо Росії, зважаючи на провокації з боку останньої. Зараз багато експертів, і я теж, схиляються до цієї думки про те, що третя світова війна вже почалась, просто вона є якоюсь мірою гібридною, нам не варто чекати повномасштабних військових зіткнень, скоріш за все вона вестиметься за допомогою економічних важелів впливу.
2. Особисто для мене рік був сповнений великою кількістю подій. Передусім – це продовження плідної наукової роботи над дисертаційним дослідженням, вступ до аспірантури. Також моя участь у виборах до Херсонської міської ради, і хоча стати депутатом з першого разу мені не вдалося, все ж оцінюю це як позитивний досвід.
Кожен день року, що минає, я намагався зробити свій внесок у розбудову демократичного суспільства, українізацію нашого міста, у виховання молодшого покоління. Я виробив у собі звичку кожен день записувати для себе корисні вчинки, котрі я зробив для України та малої Батьківщини.
3. Антигероя року важко назвати одноосібним, скоріш за все для мене антигероєм є діючий уряд, котрий за рік не виправдав сподівань громадян України.
Героєм року є головний тренер збірної України – Михайло Фоменко. Під його керівництвом наша футбольна команда вперше в історії пройшла відбірковий турнір на чемпіонат Європи з футболу.
4. Я вважаю себе читачем і шанувальником «Дня» зі стажем. Почав знайомство «Днем» через видання бібліотеки газети, а саме з книжок, представлених у збірках «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література». Я й надалі слідкую за новинками. Вдячний «Дню» за книгу «Повернення у Царгород», котру я отримав від видавництва у подарунок. Я б назвав «Повернення в Царгород» винайденням концепції українського погляду на геополітичну ситуацію часів Київської Русі, Візантії, козаччини. І це – наша власна концепція, а не нав’язана Росією або навіть деякими нашими істориками, які не звільнилися від радянських штампів. Це найновіша розвідка у дослідженні місця України між Сходом і Заходом. У передмові сказано, що Україна – не Росія, а Росія – не Русь. І зібрані матеріали доводять, що ми ніякий не «молодший брат», а окрема нація, культура, держава. Крім того, мене зацікавили й інші новинки, зокрема «Катастрофа і тріумф. Історії українських Героїв». Планую найближчим часом придбати. Звісно, не оминаю гостру рубрику «Вони загинули за нас». Регулярно переглядаю на Youtube День-TV. Продовжую із задоволенням читати «Маршрут №1».
Книжкова колекція «Дня» є цінною інтелектуальною зброєю в арсеналі будь-якого читача, адже дає цікаві фактичні аргументи для дискусії про місце України у світі.
«День» ціную за об’єктивність та осмисленість. Кожен день залюбки читаю сайт та газету. Думаю, не буде перебільшенням сказати, що саме «День» з усіх всеукраїнських ЗМІ найбільше приділяє увагу регіонам, зокрема і Херсонщині.
Коментар взяв Іван Антипенко (“День”)
