Кілька слів про нашу ментальну біду: ті, хто не знає нашої історії, – усіляко її гудять, ті, хто не розуміє історичних обставин діяльності наших героїв, – усіляко їх принижують.
Такий псевдопатріотизм повністю відповідає завданням усіх комісій Російської та Радянської імперій по переписуванню, а точніше – по фальсифікації української історії.
Типовий приклад – наша чинна Конституція, яку нещадно критикують і президент і вся “братія”. Я ж натомість переконую, що, зокрема, преамбула та 20 статей Розділу 1 “Загальні засади” містять світогляд сучасної держави і в принципі не повинні переглядатися.
В цьому ж розділі – стаття 20 про державні символи і, зокрема, про Державний Гімн України, який цілий загін сучасних “гімнотворців” хоче переписати. Вони, певно, не знають, що історія його створення вже є історією об’єднання й соборності України!
Текст Гімну, народжений в дискусіях інтелектуалів Великої України Павла Чубинського та його колег, отримав музику в Галичині, написану Михайлом Вербицьким. Ця світоглядна соборність у підтримці майбутнього державного Гімну й гарантувала йому народність і популярність. І таких прикладів нашої історичної єдності сотні…
Отож, мусимо навчитися шанувати власну історію і наших героїв, мусимо з історії виносити уроки, а не злобу, і вже тоді стане простіше творити нову історію України, історію, якою будемо пишатися!