Олександр Книга: «Боюсь єдиного — не втратити цей народний запал»

18 Січня 2016 07:00
Фото KSZA.KS.UA

Фото KSZA.KS.UA

Наприкінці 2015 року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?

2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.


Олександр КНИГА, генеральний директор-художній керівник Херсонського музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша:

1. Найголовніше, мабуть, те, що всі ми, не зважаючи на національність і віросповідання, відчули себе українцями. Боюсь єдиного, не наврочити, не втратити цей народний запал, а зберегти й примножити. І в цьому питанні робота і для Президента, і Кабміну, і для Верховної Ради та й для всіх нас, пересічних громадян. Зберегти й довести усьому світові, що ми є, і ми здатні побудувати свою незалежну і красиву країну, в якій комфортно жити та працювати.

2. Цей рік для мене був найбільш насичений за останні п’ять років. У лютому — гастролі нашого театру до Португалії, спілкування і відкриття для себе іншого глядача, але глядача позитивного, тонко сприймаючого нас як націю, як країну, яка бореться за справедливість. У Херсоні відбувся XVII Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», не зважаючи на острах багатьох країн з приводу того, що Херсонщина знаходиться на кордоні з агресивним сусідом. Справжні друзі приїхали для участі у фестивалі, щоб підтримати нас та наш театр, сказати «Ми поряд, ми завжди приїдемо на допомогу». І знову це театри Грузії, Португалії, Польщі, Угорщини, Білорусі…А ще, моя найменша донечка Анастасія пішла у перший клас. Став депутатом обласної ради і думаю, що разом із цим знайшов собі ще шмат роботи. І останнє, на завершення року наш театр випустив двадцять першу прем’єру за цей рік. Отак намагаємося подолати рекорд Всеволода Мейєрхольда, який колись у нашому театрі поставив 47 вистав за два роки.

3. Герої — ті хлопці, які без пишних слів на високих трибунах, взяли до рук зброю і пішли захищати на схід свою молоду країну, своїх дружин і дітей.

Антигерої — всі ті, хто хоче нажитись на війні, хто продає військові пайки, в той час коли весь світ намагається нагодувати хлопців, які живуть в окопах. Хто продає свій товар,ганяючи фури в обох напрямках, через лінію розмежування. І ті, хто тихенько торгує Україною, як державою, продаючи її ідеологічно.

4. З газетою «День» у нашого театру пов’язано дуже багато, тому що всі ці роки саме це видання висвітлює події з різних областей України і спасибі вам за це! Адже інколи, коли читаєш пресу, складається враження, що все життя країни зосереджене тільки в Києві, а за межами округа цього життя не існує. Ви ж доводите, що це не так. Спасибі вам за підтримку, за можливість бути почутими!

Коментар взяв Іван Антипенко (“День”)