Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.
1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?
2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?
3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?
4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.
Марія МОРОЗ, координатор Херсонського туристично-інформаційного центру:
1. Минулий рік для мене був настільки насиченим, що дуже складно визначити щось найзначніше. Якщо спробувати якось об’єднати всі ці чудові події в одному реченні, то вийде так: мені запам’ятались чудові люди, чудові українці, які готові працювати понаднормово, не спати ночами, аби зробити свою країну кращою. Мені запам’ятався цей ентузіазм та запал в очах, який неймовірно надихає. Найглобальнішою подією за 2015 рік для мене став, звичайно ж, фестиваль «Тишо-Тишо фест», що пройшов у травні та вересні у Херсоні. Неймовірна атмосфера, усміхнені херсонці, які повірили в потенціал рідної землі. Натхненна, хоча й стомлена, команда, яка зробила своє місто кращим. А окрім цього, було безліч екскурсій, подорожей, людей, які полюбили цю землю. Були зйомки промо-роликів та реалізація проекту по створення туристично-інформаційного центру, були форуми та конференції з розвитку туризму. І знаєте, що найцікавіше – туризм таки розвивається і це чудово! І це змінило і продовжує змінювати мене, місто, Україну та світ.
2. Я зробила для себе відкриття. Відкриття настільки неймовірне, настільки ж і просте – все можливо. На кожному кроці нам кажуть, що все можливо, варто лиш захотіти, бла-бла-бла – це розуміється головою, а не серцем. А цього року до мене таки дійшло – можливо все. І навіть нічого нескладного робити не потрібно. Потрібно просто багато всього робити і не зупинятись. Можливо зробите те, чого ніхто до тебе не робив, можливо зробити щось таке, що всі навкруги вважають неможливим. Ключовим словом тут є «зробити» – просто бери й роби. Така собі проста-складна арифметика.
3. Героями мого 2015 року безперечно стали брати Білецькі. Я достатньо випадково потрапила в команду і досі не можу оговтатись. Олексій і Павло не просто надихають мене, вони безперервно, по кілька разів на день мене дивують. Я досі не можу звикнути до того, що в той момент, коли в моїй голові існую максимум три варіанти вирішення задачі, Павло запропонує мене ще з десяток, та й таких, про які я навіть не підозрювала. А якби не віра в мене Олексія, то навряд чи я зробила б і половину того, чого досягла за цей рік. При тому, що 80% того, чим я займалась – було вперше і я ще рік тому не підозрювала, що здатна на таке. З антигероями мені складніше – патологічно не вмію погано ставитись до людей, але є в мене такий збірний образ антигероя і таких людей безліч в житті кожного. Це люди, які ні в що не вірять, ставляться до всього скептично, не вміють робити свою справу, тому критикують інших, люди, які не бачать перспектив і можливостей. І найжахливіше – не хочуть нічого робити. Так, ми живемо в непростий час, але ми ж його не обирали, ми просто обираємо те, як жити в ньому. Якщо дивитися на своє місто і країну з боку обставин, то, можливо, так – найскоріше треба тікати світ за очі. А от якщо дивитись з боку можливостей –скільки ж всього можна зробити, щоб ці обставини змінились, а наш час та світ стали кращими.
Коментар взяв Іван Антипенко (“День”)
