obozrevatel.com
Постбюджетна дискусія, на жаль, не дуже за змістом відрізняється від фактично відсутньої бюджетної дискусії.
Політичні сили, які підтримали бюджет-2016, продовжують говорити про загрози Путіним, війною, катастрофою, інфляцією та ін. Деякі, більш “совісливі” політики говорять про те, що насправді бюджет – ганебний, але вони домоглися: хтось – закупівлі пожежних машин, хтось – книжок, хтось – мамографів… або здійснили інші “подвиги” в інтересах народу.
Насправді світоглядної бюджетної дискусії як до, так і після ухвалення бюджету, не відбулося.
Нагадаю, що всі програмні документи української влади (від “Стратегії 2020” Президента України до Програми діяльності Уряду, Коаліційної угоди і, думаю, програм абсолютної більшості політичних партій) чітко визначають, що їхня головна мета – покращення якості життя людини!
Які ж формальні параметри якості життя людини? На сьогодні в Україні такими параметрами є заробітна плата та пенсія. Отже, визначаючи, наскільки якість життя людини покращилась, треба брати за основу показники прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати.
Отож, якість життя українців на місяць у наступному році, згідно з бюджетом не лише Уряду, а і всієї влади, можна розрахувати за своєрідною формулою: 1378 (57,2) + 72 (3) + 100 (4,1)=1550 грн (64,3$).
В бюджеті-2016 закладений середній курс долара – 24,1 грн. Отож, мінімальна заробітна плата у наступному році становитиме:
· з вересня до травня – 57,2$;
· з травня до грудня – зросте на 3$ і дорівнюватиме 60,2$;
· а з 1 грудня 2016 року додасться ще 4,1$.
Тобто, мінімальна зарплата в Україні через рік становитиме “аж” 64,3$! Отож, фактично, “ціна життя” одного дня владою визначена у 2 долари. Впевнено крокуємо у Європу, правда?!
Відповідно, роботодавці, будуючи систему заробітних плат (а держава – пенсій) братимуть за основу цей “дороговказ” влади. А звідси висновок: якщо українська влада хвалиться, що підвищила заробітні плати “аж” до такого рівня і при цьому вона вважає, що на ці гроші можна вижити, то, відповідно, і середньостатистичні роботодавці не будуть проявляти великої активності у підвищенні зарплат.
Я абсолютно переконаний: для того, щоб народ розумів владу, а влада розуміла проблеми народу, бюджет повинен будуватися, перш за все, на розумінні логіки реалістичного прожиткового мінімуму та реалістичної (не для виживання, а для життя) заробітної плати та пенсії! А для цього необхідно вибудовувати чітку стратегію формування робочих місць, стимулювання виплати адекватної заробітної плати та посилення адміністративної (включно до кримінальної) відповідальності за виплату заробітних плат у конвертах.
З цим ключовим завданням Уряд зокрема і влада загалом не впорались.
Тому будь-яке пояснення, що “МВФ змусив” чи “війна спонукала” не виправдовують те, що владна версія формули життя українців на наступний рік є не своєрідним індексом виживання і навіть не індексом бідності, а – ІНДЕКСОМ ЗНЕВАГИ ВЛАДИ ДО ВЛАСНОГО НАРОДУ, яка заради кредитів та власного збереження на кріслах готова пожертвувати елементарними соціальними правами своїх громадян!
Авторський блог Миколи Томенка на “Обозревателе”
