У ніч з 24 на 25 жовтня Україна переходить на зимовий час. Це означає, що годинникову стрілку о четвертій в неділю слід перевести на годину назад, і можна трішки довше поспати того ж ранку. За зимовим часом світанок і сутінки наставатимуть раніше.
Головна ідея чергування зимового і літнього часу – економія електроенергії за рахунок раціонального використання денного світла. Історія питання сягає початку 20-го століття. У різних джерелах помилково спливає ім’я Бенджаміна Франкліна як винахідника DST (Daylight saving time – міжнародне позначення літнього часу). Плутанина виникає через його сатиричне есе «Економічний проект зменшення вартості світла», в якому він напівжартома пропонує парижанам економити свічки, раніше піднімаючись вранці, і натомість користуватися денним світлом.
Справжнім ініціатором переведення годинникових стрілок двічі на рік був новозеландський ентомолог (дослідник комах) Джордж Гадсон, пропозицію він озвучив у 1895 році на зборах Веллінгтонського філософського товариства. Починаючи з 1905 року, ідею раціонального використання сонячного світла активно пропагував англієць Вільям Віллет, свою пропозицію він передав на розгляд одному з членів британського парламенту. Однак до кінця свого життя, до 1915 року, так і не отримав на неї ствердної відповіді.
Так чи інакше, першою країною, що запровадила перехід на літній час, була Німеччина (30 квітня 1916 року) – вона зробила це з метою економії палива для військових цілей під час Першої світової війни. Нововведення майже одразу підхопила Британія та багато інших європейських країн. У Росії перехід на літній час вперше відбувся у 1917 році, в США – у 1918-му.
В Україні літній час був запроваджений у 1917 році рішенням Тимчасового уряду Російської республіки, до якої тоді належала більша частина українських земель, переведення годинників скасували вже у 1930-му. І тоді ж таки ввели «декретний» час (поясний плюс 1 година) на всій території СРСР, який проіснував до 1991-го. Нове запровадження літнього часу в Україні й на решті територій Радянського Союзу відбулося у 1981 році.
Японія, Китай, Індія, Ірак, а віднедавна ще й Росія відмовилися від щорічної процедури чергування зимового-літнього часу. Деякі африканські, арабські та азійські країни взагалі не зверталися до цієї практики.
Відмовитись від щорічного переведення намагалися і в Україні. На початку дев’яностих був скасований перехід на літній час, однак уже в 1992-му «з урахуванням порядку обчислення часу, що діє в країнах Європи», держава його відновила. У 2010 і 2011 роках у Верховній Раді реєструвались законопроекти про скасування переведення годинників. Однак і досі питання залишається відкритим. Одна з електронних петицій, розміщених на сайті президента, пропонує підписатися під зверненням за скасування зимового часу. З необхідних 25 тисяч підписів поки що зібрано декілька сотень.
Доцільність переведення годинникової стрілки двічі на рік ставлять під сумнів багато фахівців, зокрема з питань енергетики. Про збереження енергії, яке начебто повинна приносити така маніпуляція з часом, навіть не йдеться, стверджує Віктор Білодід, заступник директора з наукової роботи Інституту загальної енергетики НАН України.
«Були розрахунки, які показували, що це абсурд, ніякого там економічного ефекту немає. А з точки зору звичайної людської логіки ці переведення щорічні туди-сюди створюють тільки незручності в побутовому, організаційному сенсі, збої в транспорті. Це збитки. А енергозбереження тут немає ніякого, тим більше, що так, як переводять годинники в Україні, то взагалі нераціонально. Ось зараз, якщо переведемо, то яка тут економія? Вже під час роботи на робочих місцях треба вмикати світло, і додому їхати при світлі, будинки в світлі, зранку…» – каже Білодід.
Вчений також вважає, що почергова зміна зимового і літнього часу – пережиток радянського минулого, – всупереч тому, що ця зміна є нормою для Європейського союзу, до якого Україна прагне вступити.
Для України, яка майже вся розташована в одному часовому поясі, у цьому, на думку Віктора Білодіда, немає потреби. Він пропонує врешті зупинитися на літньому часі: «Це раціонально, тому що схід-захід сонця більше прив’язані до початку і закінчення робочого дня. Наприклад, 9-а година ранку, 18-а година вечора – закінчення робочого дня – вони більш прив’язані до світлої доби».
У зв’язку з переведенням годинника виникає і питання впливу на природні біоритми людини. Вважається, що адаптація до нового часу у багатьох людей протікає зі складнощами.
Втім, у протилежному переконує кандидат медичних наук і дослідник хронотерапії (лікування, синхронізованого з режимом роботи організму) Микола Поліщук: «Тут ніяк не треба прилаштовуватись. Оце переведення часу – воно не впливає ніяк на стан. Якщо весною, то впливає, в сенсі, що людина ще сонна ходить на роботу, на годину раніше встає. А зараз на годину пізніше треба підніматися, і ніякого немає негативу. Це все вигадки».
Насправді, переведення часу використовують навіть у медичних цілях, займається цим хрономедицина – у цій галузі лікування синхронізують із режимами роботи організму. «Справа в тому, що ми розробляємо технологію, яка дозволяє лікувати тяжкі хвороби, навіть хронічні. І от ми їх лікуємо завдяки тому, що підводимо, підлаштовуємо час… Якщо пацієнт це робить, тоді епілепсія, ревматизм, облисіння і маса інших захворювань покидають його», – розповідає Поліщук.
Все ж, медики у період переходу на інший час радять раніше лягати спати, більше бувати на свіжому повітрі, збалансовано харчуватися і вживати вітаміни.
