ФОТО UKRAFOTO
Всі три напрямки (Чангар, Каланчак і Чаплинка), за якими здійснюється в’їзд до Криму, залишаються перекритими для пропуску товарів із материкової України. Вже п’яту добу триває безстрокова акція з блокування вантажного транспорту, котрий прямує до півострова з продуктами і товарами, ініційована Меджлісом кримськотатарського народу. Разом із тим, через адміністративний кордон безперешкодно пропускають пішоходів та легковий транспорт.
«Наші вимоги по відношенню до РФ, — зазначається на сторінці «Фейсбуку» Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва. — Нас не цікавить їхня істерика і масована пропаганда. Від них вимагається наступне:
• Звільнення українських політв’язнів, яких тримають під арештом як у Криму, так і на території Росії: Ахтема Чийгоза, Мустафи Дегерменджі, Алі Асанова, Таіра Смедляєва, Олександра Костенка, а також Надії Савченко, Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Геннадія Афанасьєва та ін.
• Припинення політично мотивованого кримінального та адміністративного переслідування громадян України в Криму.
• Усунення незаконних перешкод для роботи кримськотатарських та українських ЗМІ, безперешкодного допуску в Крим іноземних журналістів і міжнародних спостерігачів.
• Зняття заборони на в’їзд у Крим лідерам кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову, активістам національного руху Ісмету Юкселю і Сінаверу Кадирову».
Стосується ця акція й української влади. «Громадянська блокада буде кроком, спрямованим на те, щоб державні люди задумалися над цим, і швидше розробили закони про скасування т. зв. Вільної економічної зони в Криму та створенні ВЕЗ на вільній території в Херсонській області», — сказано також у ФБ Мустафи Джемілєва.
Насправді, про необхідність блокувати півострів з боку України, мова йшла давно. Фактично з моменту його окупації. Самі кримчани, які проживають на материковій частині України, виступали за перекриття продовольчого постачання до Криму. Логіка така — якщо Кремль окупував півострів, то хай сам і забезпечує його. Виключенням могло бути пасажирське сполучення, щоб люди могли комунікувати й порівнювати стан справ по обидві сторони вимушеного кордону.
«Безумовно, товарна блокада. Інше питання, що потяги «Київ — Сімферополь», «Херсон — Сімферополь» повинні ходити», — казав в інтерв’ю «Дню» Андрій Сенченко. Саме він, працюючи заступником голови АП під час виконання обов’язків президента Олександром Турчиновим, перекрив постачання води Північнокримським каналом на півострів після його окупації Росією.
Проте українська влада зробила все з точністю до навпаки — перекрила пасажирське сполучення з Кримом, але залишила товарне постачання. Більш того, за півтора року в Україні так і не створено орган, який би опікувався окупованими територіями. Всі ці питання і проблеми безліч разів піднімалися суспільством, але постійно залишалися без відповіді. Так само, як і юридичні позови від України до міжнародних правових інстанцій щодо анексії Криму.
Чому саме зараз виникли акції з продовольчої блокади? Яка їхня перспектива? Чи допоможуть вони повернути Крим?
«АКЦІЯ НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ. БУДУТЬ ДРУГИЙ І ТРЕТІЙ ЕТАПИ. ЗА ТЕРМІНАМИ, ФОРМАМИ МИ БУДЕМО РАДИТИСЯ З УСІМА, ХТО СЮДИ ПРИЙШОВ, ЗІ ШТАБОМ, З ПРЕДСТАВНИКАМИ МЕДЖЛІСУ», — ПОВІДОМИВ ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ У ЧОНГАРІ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ГОЛОВА МЕДЖЛІСУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ, НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ РЕФАТ ЧУБАРОВ / ФОТО З FACEBOOK-СТОРІНКИ АЙДЕРА МУЖДАБАЄВА
«У МЕНЕ Є СУМНІВИ ЩОДО ДАЛЕКОГЛЯДНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ АКТИВІСТІВ»
Анатолій МАТВIЄНКО, народний депутат, заступник голови фракції «Блок Петра Порошенка»:
— Якщо дана блокада — це добре пропрацьований та продуманий механізм, який передбачає реакцію на виклики, котрі у зв’язку з цим з’являться, то це можливий варіант тиску. Якщо ж ця ініціатива, яку з коректних мотивів не можна заперечити, бо вона має благий намір, не прорахована на кілька кроків вперед, то тут можуть виникнути питання. Ця акція емоційна та патріотична, але потрібно «сім разів відміряти й один раз відрізати», а не навпаки, бо ми можемо виявитися в ситуації диваків. Громадська активність відрізняється від державних кроків тим, що вона не має достатньо поінформованості і, очевидно, не може прорахувати всі виклики та наслідки, які можуть виникнути у зв’язку з цим. І для мене тихе схвалення прем’єром та мовчазна позиція влади виглядає дещо дивною. Можливо, це така технологія і продумана політика, але ми відповідальні за тих, хто живе в окупованому Криму і маємо бути передбачувані.
Говорять, що кримчани знали про блокаду за півмісяця, а тому мали можливість запастися продуктами. Але за півмісяці такі речі не вирішуються. Звичайно, блокада може бути використана, але перед цим мали були публічно виставлені вимоги, заявлено, якщо вони не будуть почуті, то буде вжито крайні кроки. Так прийнято, бо будь-який компроміс завжди кращий, аніж шалена війна. Я не поінформований, чи правильно вчиняють громадські активісти, але у мене є сумніви щодо їх далекоглядності. Тому йти шляхом блокади міст та регіонів, яка в історії має не найкращі наслідки, може ускладнити життя. Я боюся непередбачуваних наслідків та реакцій, на які ми не зможемо реагувати зі свого боку.
Рефат Чубаров і Мустафа Джемілєв — народні депутати, які мають право законодавчої ініціативи, тому можуть впливати на діяльність влади щодо Криму. Вони можуть зареєструвати законопроект про скасування вільної економічної зони в Криму, а ми його підтримаємо, якщо він буде аргументованим. ВЕЗ була, можливо, не кращою реакцією на події в Криму. Але мотивацією було врятувати хоч якийсь бізнес на півострові та вважати, що він працює в якомусь законному руслі. Зараз, безперечно, в нинішніх координатах ми маємо визначити, що робити далі. Але тиснути протестами, щоб внести зміни в законодавство — не найкращий варіант, бо є ціла парламентська фракція, готова підтримувати Чубарова та Джемілєва, якщо вони розібралися в цій ситуації.
«МЕТОЮ ЦИХ АКЦІЙ Є НЕ УСКЛАДНЕННЯ ЖИТТЯ КРИМЧАН…»
Андрій СЕНЧЕНКО, народний депутат V, VI, VII скликань:
— Блокада Криму почалася раніше, коли припинили постачання води через Північно-Кримський канал, потім закрили порти, небо, запровадили міжнародні санкції щодо півострова. Але, на жаль, українська держава робить дуже мало для впливу на країну-окупанта. І те, що за ініціативою Меджлісу почалася товарна блокада, —це вимушений захід громадськості у зв’язку з бездіяльністю влади. Метою цих акцій є не ускладнення життя кримчан, а підвищення ціни окупації Криму для держави-агресора.
Відповідно до Женевської конвенції 1949 року, на РФ як на державі-агресорові лежить відповідальність за забезпечення життєдіяльності окупованої території. Це означає, що Керченська поромна переправа почне працювати цілодобово не для завезення військової техніки на півострів, а для завезення продуктів. Російські військово-транспортні кораблі, літаки та десантні кораблі почнуть служити не на завезення живої сили, військової техніки та боєприпасів на територію українського Криму, а для завезення продуктів. У Росії через географічні особливості є програма «Північне завезення», коли в літній час на Крайню Північ завозяться продукти харчування, енергоносії на всю зиму. Тепер їм як окупантам доведеться робити те саме й у Криму. Це різко збільшить навантаження на російський бюджет.
Наявна різниця в цінах на продукти харчування між вільною частиною України й окупованим Кримом ніколи не працювала на наших громадян, що залишилися на окупованій території. За рахунок цієї різниці існували корупціонери з українського боку, банди Аксьонова в Криму та корупціонери з російського боку. Цей ланцюжок працював не лише на територію окупованого Криму, а й транзитом через окупований Крим на Кубань. Тому ця блокада аксьоновським бандам і російському бюджету завдасть істотних збитків.
Одна з вимог активістів до української влади — негайно скасувати закон про вільну економічну зону в Криму, оскільки він має абсолютно злодійський характер, оскільки лобіювався за гроші й на користь тих, хто збирався й зараз фактично здійснює бізнес на окупованій території.
Свого часу я порушував питання про залізничні товарні постачання, оскільки нинішня акція поки блокує лише автомобільні постачання. Але належить закрити й залізничні вантажні постачання. «Укрзалізниця» стверджує, що з 26 грудня минулого року вони припинили все залізничне сполучення через адміністративний кордон між окупованим Кримом і Херсонською областю. Це гра слів, у якій нам вдалося вивести їх на чисту воду. У районі Армянська є відомча залізнична вітка заводу «Титан», що належить Фірташу, яка приєднується до «Укрзалізниці» вже на території Херсонської області, й вони на цьому грають. Річ у тому, що щодня ввозиться сировина й вивозиться продукція з півострова. Зараз вони перелякалися, оскільки я порушував це питання в серпні й багато ЗМІ його підтримали. Але щодо нього треба приймати рішення на державному рівні.
Але якраз пасажирське сполучення необхідно відновлювати. Для нас стратегічно важливо, щоб люди їздили, спілкувалися й про те, як живе Україна, в Криму дізнавалися не з російських «зомбоящиків», а батьки дізнавалися від своїх дітей-студентів, які вчаться на вільній території, від своїх друзів, знайомих і близьких родичів, до яких вони їздять. Формула дій української влади для повернення Криму має полягати в тому, що ми як держава всіма можливими методами маємо протидіяти окупантам, підтримувати й захищати громадянські й майнові права, життя й гідність наших громадян у Криму, а також максимально забезпечувати інформаційну підтримку тих, хто залишився на окупованій території.
Цією блокадою мала займатися держава, й треба приймати рішення щодо блокади Криму на державному рівні. І коли запитують: «Скільки триватиме ця блокада?» — я відповім, що товарна блокада має тривати до повернення Криму до складу України. А до якого часу вона триватиме силами громадських активістів, Меджлісу — до тих пір, поки держава не почне виконувати свої функції. Я розмовляв з Рефатом Чубаровим, і він підкреслює стратегічне завдання блокади — повернення Криму. Але, безумовно, ми повинні тиснути, щоб звільнити політв’язнів із катівень ФСБ, де сидять кримчани різних національностей. Але ми не збираємося годувати окупантів у Криму.
«СЬОГОДНІ ВПЛИВ КРИМЧАН НА ПОЛІТИЧНУ СИСТЕМУ ВЖЕ НАБАГАТО БІЛЬШИЙ»
Сергій КОСТИНСЬКИЙ, Член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:
— В мене є запитання до змістовної частини блокади, оскільки вважаю її тактичним рішенням без стратегії. На мою думку, подібні кроки актуальні в разі, якщо маємо стратегічне бачення, як вирішувати комплекс питань із реінтеграцією Криму та розробкою концепції його майбутнього статусу. Для цього потрібна якісна експертиза, потрібне залучення до спільної роботи різнопрофільних українських експертів, наукових центрів (think tanks). Також, елементом стратегії має бути законотворча діяльність і використання парламентських процедур для вирішення багатьох питань, які можуть бути вирішені тільки в парламенті, або Кабміні. Це і Порядок в’їзду в Крим, що є наразі досить дискримінаційним, спрощення процедури оформлення актів громадського стану, це, також, альтернатива закону про «СЕЗ «Крим», який має бути змінений.
Протест має бути елементом громадянського тиску на державу в цілях імплементації розроблених рішень. Зараз я не бачу подібної стратегічної роботи, тому мені здається, що блокада може перетворитись на звичайну піар-акцію, потужність якої з часом буде тільки зменшуватись. І це буде наша спільна кримська проблема. Оскільки козир в рукаві, при довгостроковій грі з деокупації, буде вже використано. Але, розумію, якщо окупаційна влада Криму, або лобісти в Україні почнуть активно протидіяти ініціативі, її вплив на політичні процеси в країні, актуальність «кримської теми» буде значно посилюватись. Тобто, я не проти блокади, оскільки виступаю проти торгівлі, яка є торгівлею, насамперед, із Краснодарським краєм. Я проти того, щоби цей крок не перетворився на звичайний політичний івент, максимальним результатом якого стане цитованість в ЗМІ. Якщо не вдасться кардинально змінити ситуацію, це сильно вдарить по настроях патріотів в Криму. Але, так чи інакше, ставлення до кримської проблематики в Україні все одно зміниться. Раніше мало хто знав, що кримські татари є найбільшими пасіонаріями Криму, зараз кримці становляться найбільшими пасіонаріями України щодо деокупації півострова. Через це, вважаю, що краще підтримувати блокаду, нехай із великою долею сумніву, аби кримчани і кримські татари залишилися єдиним політичним кулаком.
В цьому рішенні є ризики, і організатори мусять розуміти, що піднявши політичний градус боротьби за звільнення Криму, можуть або об’єднати кримське суспільство, або корінним чином розкраїти його на різні групи. Серед проблем, які треба враховувати, це питання – чи вдасться організувати постійну присутність на місцях великої кількості людей; протидія з боку окупантів – є ризик, що вони можуть заблокувати можливість виїзду/в’їзду в Крим для громадян, аби налаштувати більшість кримчан проти організаторів блокади; протидія зі сторони лоббістів, які можуть провокувати негативну громадську реакцію з боку тих, хто реалізує свою продукцію в Криму.
Специфіка державної політики щодо Криму пояснюється тим, що вплив кримчан на прийняття рішень увесь останній час був незначним. Перш за все, через нерозуміння самих кримчан, що робити, через нашу розгубленість, через відсутність тотальної підтримки в суспільстві. Якщо кримчани не можуть нав’язати владі бачення того, як треба вирішувати проблему, це робить хтось інший. Наприклад, силовики, або лобісти, які користуються активною фазою війни, другорядністю кримського питання за своєю гостротою, хаосом в громадській думці щодо Криму, великим впливом російської пропаганди, яка нав’язувала українцям бачення про те, що кримчани є зрадниками. Сьогодні вплив кримчан на політичну систему вже набагато більший. І він продовжує зростати. Єдина проблема в тому, що хибні рішення можуть врешті-решт девальвувати цей вплив. Саме тому такий інститут, як Меджліс, який перетворюється на центр прийняття рішень по Криму, має залучати до своєї роботи велику кількість експертів. Він має робити процедуру прийняття рішень прозорою і публічною. Це тільки легітимізує його серед кримчан, що не є кримськими татарами.
