Вадим Лубчак / day.kiev.ua
На пляжі Залізного Порту – морського курорту Херсонської області — незвично багато людей. Просто дуже багато. Минулі роки тут такого не було. Через анексію Росією Криму, і, як результат, завеликі ціни на відпочинок в Одесі, саме Херсонщина щосили намагається запропонувати спраглим бо морської води альтернативу у вигляді бюджетного відпочинку.
«Я щороку їздила в Крим до сестри на море… А тепер не поїду туди принципово. На курорти Одеси грошей нема, тож… дешевша Херсонщина», — ніби підтверджує мою думку бабуся в маршрутці, що з Херсона прямує у Залізний Порт. Заплативши 80 гривень водієві, вже за півтори-дві години ви дістанетеся від залізничного вокзалу до піщаного пляжу. Та… не запланувавши відпочинок напередодні (й не сплативши авансом за проживання щонайменше півціни), знайти бюджетне житло нині тут не так вже й легко. У готелях, пансіонатах і навіть у приватному секторі часто можна зустріти напис «Свободных мест нет».
…Перше, що кидається в очі — ні, не тепле і чисте море, а… українські прапори.
Здається, що вони майорять просто на кожному кроці. Їх надміру багато. На готелях, ресторанах, розважальних закладах, рятувальний постах… І навіть у морі на «острові розваг», куди за 60 гривень на «банані» відвозять на півгодини відпочинку – встановлено прапори України, ЄС, Білорусі (так, тут вистачає відпочивальників з Білорусі) та ВМС України.
Це, з одного боку, тішить, особливо враховуючи те, що ще 3-4 роки тому тут, у Залізному Порту, можна було зустріти чимало прапорів РФ, а український – хіба що на приміщенні селищної ради. Сьогодні ж – все українське в тренді. І херсонські пляжі від моди намагаються не відставати.
Однак перше враження показує насправді форму, а не зміст. І лише «освоївшись», тобто поживши на курорті хоча б два-три дні, розумієш, що не все тут так бездоганно патріотично-райдужно. Боротьба смислів (нового для Херсонщини — українського та старого — імперсько-радянсько-російського) тут в самому розпалі.
Наприклад, у місцевих ресторанах меню українською чи англійською мовами ви, зрозуміло, практично не зустрінете. А емблемою в цілому пристойного кафе «Фаворит» є… імператорська корона. Як вам таке? На серветках у місцевих закладах можна побачити образи Потьомкіна… та деякі атрибути «імперського шику».
Це дратує.
Однак, недалеко від цього ж таки «Фавориту» відкрили новий фестивальний комплекс «Чіга-Біга», який зустрічає відвідувачів піснями «О.Е.» і… прапорами України та ЄС при вході.
Таке ось поєднання.
Обслуговуючий персонал – починаючи від офіціантів у дорогих ресторанах, адміністраторів у готелях… і закінчуючи хлопчиною Сергієм, який за 25 гривень на самому пляжі зробить вам безалкогольний і не дуже смачний мохіто – ніколи не перейдуть з вами на українську. Навіть після зауваження. Ці люди приїхали сюди на сезонну роботу, тому перелаштовуватися не готові. Вони не скажуть вам щиро «приємного дня», не запитають «чи сподобалася наша кухня» і навіть не запросять – «приходьте ще до нас». Хіба що — за вкрай рідкісним виключенням.
Особливо чітко простежується боротьба різних «світів» увечері, чи навіть уночі, коли після засмаги та виснажливого плавання люд масово виходить на набережну в пошуках пригод. З одного боку — переповнені кав’ярні, з яких на цілий квартал лунає: «А белый лебедь на пруду, качает павшую звезду…», з іншого — ресторани, де не менш гучно волає: «Стріляй! Скажи, чому боїшся ти зробити цей останній крок?».
З одного боку кафе «Фаворит», з іншого — «Козацька мрія».
Ведучий м-сі на дискотеці російською мовою запрошує вас «в самый крутой ночной клуб», але вже там він вигукує: «Херсон — руки вгору і танцюємо!».
На пляжі праворуч від вас може лежати український військовий, який у відпустці на кілька днів привіз дітей на море, ліворуч – 40-літня п’яна брюнетка, яка не приховуючись голосно говоритиме: «Понимаю сепаратистов и даже сочувствую им. Это мое мнение, я ничего не боюсь».
…Ще кілька років тому, коли мені пощастило востеннє бувати в Залізному Порту, там відпочивало чимало росіян. А продавці на пляжі, котрі вигукують «Кто криветки не возьмет, от того жена уйдет», залюбки приймали російські рублі. Сьогодні цього, звичайно, не знайдеш — ні росіян, ні рублів. Принаймні, мені не зустрілися. Але в ресторанах, готелях, дискотеках, на пляжі… Власне, в самому смисловому наповненні відпочинку, – все ще присутній російсько-радянський «вірус». Можливо, його трохи змило хвилею модних патріотичних віянь. Але точно поки що не втопило в Чорному морі.
Вадим Лубчак, “День”
