vgoru.org
Фестиваль українського кіно “Відкрита ніч – дубль 18” цього року відбувся у цілком міжнародному форматі та тривав з 26 по 28 червня. Унікальність фестивалю в тому, що одночасно з Херсоном фільми показували на кіномайданчиках у понад 40 українських містах та у зоні АТО, а також закордоном.
Разом з українцями фестивальне кіно дивилися глядачі у Франції, Бельгії, Польщі, Молдові, Великобританії, Ірландії, Німеччині, Кіпрі та Канаді. Головним майданчиком фестивалю стала галерея “Арт-Причал” у Києві. У нашому місті кінозалом було антикафе “Shuttle”.
Уже 18 років поспіль цінителі хорошого кіно збираються наприкінці червня, щоб насолодитися новими фільмами. “Відкрита ніч” є фестивалем сучасного українського короткометражного кіно, покликаним відкривати нові імена в галузі кінематографу і телевізійного виробництва. “Нам сказали, що українського кіно немає. Ми не повірили і зробили кінофестиваль “Відкрита ніч” – ці слова майже стали гаслом фестивалю. Вони належать Михайлу Іллєнку, відомому українському режисеру, засновнику і незмінному організатору. За його словами, цього року на конкурс надійшло понад 250 робіт, та в програму увійшли найкращі 47. Програма поділялася на конкурсну й позаконкурсну.
На Херсонському майданчику – всю ніч, з 22.00 до 6. 00 ранку, глядачі мали змогу спостерігати за всім, що відбувається у Києві. Гостей запросили до просторого залу, де відбувалася онлайн-трансляція з головного майданчика. “Відкриту ніч” супроводжували двоє ведучих, один з яких був перекладачем для іноземних глядачів.
Про те, як розподілялися фільми за номінаціями, розповів Михайло Іллєнко:
– Найширша номінація цього року “Ігровий фільм” – їх 10, неігрових – 5, анімації – 5, короткометражних фільмів за пропозицією наших партнерів “1+1” на тему “Моя незалежність” – як кожен автор уявляє собі свою незалежність, нашу незалежність – їх 3, промо-роликів 4, ну а решта – це позаконкурсна програма. І досить широка програма фільмів, які зараз у виробництві, вони будуть презентовані маленькими тизерами (тобто фрагментами) – здається, їх там назбиралося 12.
До журі цього року увійшли генеральний директор “1+1 медіа” Олександр Ткаченко, директор Департаменту культури КМДА Діана Попова, актриса Ірма Вітовська, письменники брати Капранови, історик філософії Олексій Панич, продюсери Віталій Шереметьєв, Ілля Свідлер і директор фестивалю короткого метру в Познані “Short Waves Festival” Шимон Стемплєвскі. Досвідчене журі переглядало усі відібрані картини увесь день, починаючи з шостої ранку і аж до самого відкриття кінопоказу. У свою чергу глядачі теж змогли побути суддями та віддати свої голоси найбільш цікавим, на їх погляд, фільмам. Перед показом організатори роздали невеличкі анкети зі списком усіх фільмів. Голосувати можна було за необмежену кількість робіт.
Отже, за вибором журі нагороди розподілились таким чином. Гран-прі фестивалю здобула стрічка “Буратіно”. Це документальна новела про війну на сході України. У ній ідеться про боротьбу між вогнем і останніми мешканцями містечка, що намагається вціліти. Від цієї картини по шкірі повзли мурашки. Ми живем у мирному місті, де нашим домівкам нічого не загрожує. Та коли переглядаєш цей фільм, охоплює жах і розуміння, що війна зовсім поруч.
Гран-прі конкурсу документальних фільмів – “Сотня Крим” Костянтина Кляцкіна. Це досить сумна історія мусульманина, у якого відібрали дім. Найкращим документальним фільмом став “Богданчик” Олександри Чупріної. Не кожна документальна стрічка може мати такий вплив на людей, як ця. Особливість картини в тому, що світ показаний через дитяче сприйняття. Що бачать наші діти? Як вони переживають цю війну? Про що вони мріють? У фільмі також було з чого посміятися, та під час перегляду у людей виступали на очах сльози.
Що до ігрового кіно, то головний приз у конкурсі отримали короткометражки “Кінчений” Маргарити Кузьминої та “Останній відвідувач” Олександра Шкрабака. “Кінчений”, не зважаючи на свою назву, забрав ще декілька нагород: найкраща жіноча роль – Віра Климковецька, найкращий сценарій – Катерина Бабкіна. Дівчача команда зняла досить вдалий фільм про любов з несподіванною розв’язкою, яка, мабуть, і підкорила суддів.
“Гран-прі промо- та рекламного ролика” – Олексій Сай (“Армії потрібні очі”). Це дуже символічна соціальна реклама приладів нічного бачення для бійців АТО, яка нікого не може залишити байдужим.
Головний приз конкурсу “Моя незалежність” – “Звідки ти, чорна валко, пташино зграє?” Анжели Богаченко. Відео розповідає про тяжку долю людей, які стали біженцями з рідних східних земель, бо у їх двері постукала війна. Сотні сімей, наче та чорна пташина валка, разом з валізами залишили свої будинки. Часіде, та ніхто не знає відповіді на головне питання – як їм далі вити гнізда на чужих землях.
Серед анімаційних фільмів головний приз дістався стрічці “Вигадка” Катерини Чепік. А ця картина отримала диплом від Сінемахол. Ідеєю фільму є відображення дитячої фантазії: наївної та абсурдної. Дівчинка, граючись у своїй кімнаті, так захоплюється, що непомітно потрапляє у паперовий та пластиліновий світ. Маленька героїня опиняється у вирі фантастичних подій, поринувши у світ своєї вигадки.
Пост-приз від організаторів фестивалю отримав фільм про тяжке підліткове кохання – “Поцілунок під дощем” Дарини Долеско.
За голосами глядачів з усіх майданчиків, приз глядацьких симпатій виборола стрічка “Вікно” Віктора Насипаного. Це ігровий фільм про щирість, взаємодопомогу, та про те,як зовсім чужі люди можуть прийти на допомогу у важкі часи.
Крім того, у рамках “Відкритої ночі” відбулося також підбиття підсумків пітчингу (тобто презентації з метою пошуку інвесторів) нових ідей та проектів кінокартин, який організував телеканал “1+1”. Усього на конкурс було подано понад 800 заявок. Із них відібрали лише 595, які було опубліковано в Інтернеті. Особливу увагу організатори приділили проектам телесеріалів. У трійку фіналістів увійшли: ідея Тараса Босака – “SOSедки”, ідея Наталки Гордій – “Інша Міра”, третє місце та грошову винагороду отримала команда Віталія Полоцького – “ЖЕК”. А гран-прі конкурсу здобула Юлія Троян за ідею “Любов через ENTER” і саме її телеканал “1+1” буде у подальшому розробляти.
Ніч промайнула зовсім непомітно, як одна мить. У такі момент ине думаєш про сон або відпочинок. Відчуваєш себе частиною чогось великого. Українське кіно є і, дивлячись на таких молодих та азартних кіношників, воно має бути. Має розвиватися і набиратися сил. Такі фестивалі, як “Відкрита ніч”, є рушієм відродження українського кіно.
Ілона Полесова, “Вгору”
