Лариса ЦИБУЛЕНКО, кандидат історичних наук, завідувачка кафедри історії України та методики викладання Херсонського державного університету:
— Курс історії має бути обов’язковим для всіх спеціальностей вищої школи. І це питання не повинно навіть обговорюватись. Більше того, важливою є форма контролю. Це має бути не просто залік, а екзамен. Коли кажуть про факультатив, аргументують шкільною базою. Але ж у школі історію починають вивчати з сьомого класу. Вікові особливості учнів не дають змоги засвоїти важливі знання періоду Київської Русі та Середньовіччя, дискусійні питання спільної спадщини українського, російського і білоруського народів та інше. А вже у виші студенти є більш свідомими, сформованими особистостями, вони здатні краще засвоювати наукові знання, розглядати проблемні питання історії. Тому — лише обов’язковий курс.
Я переконана, якби ми зовсім погано вчили історію в школах і вишах, у нас би було значно менше свідомої молоді, яка першою записалася в добровольчі батальйони для захисту України на Донбасі.
У нас постійно дискутується питання реліктових кордонів між заходом і сходом країни. Питання проблемне, кордон є, але це треба досліджувати, а не спекулювати на цьому, як робилося зазвичай для роз’єднання українців на ворогів. Якщо ми будемо знати, розуміти це, ми не дозволимо розігрувати цю карту, а, навпаки, говоритимемо про особливості народу, адекватно сприйматимемо як різницю, так і те, що нас усіх поєднує. Так само важливим є питання цивілізаційних кордонів, вектора України. Захід чи Схід? Європа чи Азія? Я часто студентам наводжу приклад греко-перських війн. Тоді греки, будучи розрізненими полісами, перемогли імперію Персію. Чому? Бо вони захищали своє громадянство, свою особисту свободу. Це було у V ст. до н. е, а нині вже XXI ст., але принцип повторюється. Ми боремось за свою свободу проти імперії й, попри різні протиріччя, маємо перемогти. Саме тому в нас так багато волонтерів, добровольців, зросла самопожертва. Разом із тим, якби історію ми знали краще, то й патріотизм у війську та в інших силових структурах був би вищий. Самоідентифікація, національна свідомість, ментальні засади — це те, що повинен дати шкільний і вишівський курс історії в комплексі. Однак питання якості викладання тут дуже важливе. Мають бути кваліфіковані кадри, які переживають і відповідально ставляться до свого предмета.
Щодо попередніх навчальних планів у нашому виші, то кількість годин і розклад курсу історії на різних факультетах не змінився. Курс залишається обов’язковим. Але що буде у вересні, поки сказати не можу.
Коментар взяв Іван Антипенко (“День”)
