Ще п’ять років тому Верховна Рада вперше прийняла проект закону, яким були внесені інноваційні зміни для впровадження громадського мовлення, але тодішній Президент України Віктор Ющенко «заветував» його, чим не мало здивував громадськість. Ідея перетворення Національної телерадіокомпанії України на суспільного мовника активно обговорювалась під час подій Помаранчевої революції, але після її закінчення не була реалізована тодішнім керівництвом держави.
Зараз більшість прихильників суспільного телебачення набагато сильніше згуртувалися навколо цієї ідеї. На позачергових парламентських виборах вагома кількість активістів цього руху отримала мандат народного депутата України і процес пішов жвавіше. Не зважаючи на шалений тиск регіональних еліт закон таки був проголосований Верховною Радою в березні цього року. Після прийняття Закону частина обласних державних телерадіокомпаній заявляють, що готові перейти на повне фінансування обласними радами, що звісно звело б ідею суспільного телебачення нанівець. Ми намагалися дослідити в чому ж такий резонанс від появи суспільного телебачення замість державної вертикалі ТРК.
Що таке суспільне ТВ?
Загального визначення що ж таке суспільне телебачення не існує в принципі, тому кожен українець розуміє його по різному. Багато хто напряму ототожнює його з «Громадським ТВ», що теж не є правильним. Світовій досвід називає суспільним те телебачення і радіомовлення, яке працює в інтересах громади і бути безстороннім.
На сьогодні суспільне телебачення діє у понад п’ятдесяти країнах, а у Європі воно існує вже понад 50 рроків, але найвідомішою залишається британська ВВС. Секрет її успіху в дуже цікавих освітніх і культурних програмах, аналогів яким зазвичай нема на комерційних каналах, бо до подібного продукту треба привчати глядача, а також – дуже суворі редакційні стандарти: необхідність перевіряти факти з кількох джерел, а також висвітлювати думку усіх сторін
Головна умова функціонування суспільного мовника – його абсолютна незалежність від влади та впливових бізнес-груп.
Тому питання джерел фінансування є не похідним, а засадничим, гарантією його незалежності та безстронності. Суспільне мовлення у Європі уже існує майже 90 років, тут діє кілька схем фінансування. Існує стереотип про те, що такий мовник має фінансуватися із внесків громадян. Такий шлях нібито випливає із терміну “суспільний”.
Між тим на практиці найчастіше життєдіяльність такого ЗМІ підтримують відразу декілька джерел.
За даними аналітиків Інформаційної кампанії “Сильніші разром!” більшість європейських країн фінансують суспільні медіа за рахунок збору з глядачів та реклами. На другому місці за поширеністю схема “держбюджет та реклама”, на третьому – “збір з глядачів+реклама+пряма бюджетна підтримка”.
Простими зрозумілими словами в нашому випадку суспільне мовлення – це оновлений Перший національний телеканал, який тепер отримає багато нових потужностей: три загальнонаціональні радіостанції, два десятки регіональних телеканалів та власний Інтернет-ресурс. Обіцяють глядачам абсолютно новий, а головне якісний контент (наповнення). Головна перевага суспільного в незалежності від влади і олігархів. Він не робитиме те, що хоче влада, або олігархи. Фінанси в нього будуть: в законі записано 0,2% від бюджету країни протягом перших років існування (за рахунок коштів, на які зменшується фінансування державних медіа).
Експерти вважають, що процес створення суспільного мовлення в Україні слід розділити на три складові. Перша складова – громадське обґрунтування необхідності його запровадження: пояснити кожному громадянину що таке суспільне мовлення, наскільки воно є важливим, як його треба робити. Люди мають чітко усвідомити важливість створення суспільного мовлення вільного від «телемагнатів» в нашій країні.
Другий етап – децентралізувати управління національних теле- і радіокомпаній. І третя складова – далі шукати засоби незалежного фінансування (у новій редакції закону закладена можливість фінансувати мовника в тому числі і за рахунок абонплати)
Чому існує регіональний супротив?
Якщо проаналізувати публічні заяви людей, що належать до команд голів обласних державних адміністрацій та обласних рад у різних регіонах нашої країни, то можна прийти до загального висновку, що цим людям важко відмовитися від можливості здійснювати політичний тиск на медіа, використовуючи їх як рупор висвітлення власної діяльності.
Хто ж «За»?
Під час того ж круглого столу в Херсоні більшість журналістів приватних медіа, представників громадських організацій і рухів гаряче підтримала прийняття закону та перетворення державного телебачення на суспільне. Вони вважають, що на прикладі «Громадсткого ТБ» всі ми бачимо реальну потребу українців в подібному мовнику. А отже такий мовник потрібен і його мона профінансувати навіть у сьогоднішніх складних умовах.
На переконання херсонського журналіста, члена Незалежної медіапрофспілки (НМПУ) Дмитра Антоненка прогресивно налаштовані українці готові навіть сьогодні, коли більшість з них допомагає українській армії, витратити певні кошти на суспільне мовлення. Він нагадує, як в часи Революції гідності одні і ті ж херсонці, налаштовані на європейський вектор розвитку держави і її політики, знаходили можливість жертвувати кошти і на Майдан, і на Громадське, що як раз створювалось в той час. Дмитро вважає невиправданими шалені витрати, які десятиріччями несе держава, утримуючи обласні телерадіокомпанії зі штатом до 400 працюючих. Такого штату і приблизно немає на жодному приватному регіональному телевізійному каналі, що не заважає таким медіа робити якісний продукт і забезпечувати цілодобове мовлення. Він впевнений, що перехід від державного до суспільного телебачення це не знищення, а навпаки можливість реорганізуватись та вийти на новий якісний рівень роботи і надання глядачу інформаційних послуг. Не є на його думку аргументом проти суспільного і те, що на його функціонування потрібно витрачати кошти населення. Зараз набагато більші бюджетні кошти витрачаються на різноманітні державні та комунальні ЗМІ, а поповнення бюджету здійснюють ті ж люди.
Процес поступового об’єднання Національних телевізійної та радіокомпаній України, обласних ТРК та телеканалу «Культура» значно здешевить їх утримання для держави. Більше того, обласні ТРК назавжди позбудуться місцевого політичного тиску. Схожі думки і херсонських телеманів. Під час опитування проведеного в центрі міста наприкінці березня цього року більшість респондентів відзначала, що найбільше їх невдоволення викликає явна заангажованість новин на загальнодержавних каналах. Як зазначив, зокрема, Сергій Михайлюк (працівник кондитерської фабрики), люди фактично перестають дивитися новини на українському телебаченні, бо одразу зрозуміло, чиї інтереси відстоює служба новин того чи іншого медіа. Зараз якщо різко перемикнути з новин одного телевізійного каналу на інший, то може скластися картина, що ці медіа розповідають про події і життя в різних країнах. Суспільне має покласти край використанню медіа як засобу захисту і розвитку власних політичних і економічних інтересів їх власників. Воно має підняти планку якості роботи служб, що готують новини на телеканалах до такої, нижче якої український глядач вже не погодиться опуститися.
Станіслав Трошин
