Уже протягом шести місяців Іван Лука, гончар, який мешкає в Голій Пристані, що на Херсонщині, радує бійців полку «Азов» глиняними горнятками. Кожний виріб майстер прикрашає національною символікою та позивними азовців, й особливим орнаментом-оберегом – рунічним колом.
Витрачено понад двісті кілограмів спеціальної гончарної глини та більше ніж сто денних та нічних годин. Під час роботи Івана надихала чудова музика та позитивні думками про те, щоб горнятко зберегло життя та здоров’я того, хто буде ним користуватись. На питання про назву такої маленької благодійної акції майстер віджартувався: «Ніяк… Просто вирішив зробити те, що можу».
pohlyad.com
Ми зустрілися із умільцем та детально розпитали про його нелегку, але водночас надзвичайно цікаву та старанну справу.
– Іване, скажіть, як давно Ви займається гончарною справою? Скільки часу потрібно, щоб виготовити один глиняний виріб?
– Цією справою займаюсь із 2010 року та й досі вчусь. Щодо часу, який витрачаю на виготовлення одного виробу, однозначну відповідь дати майже неможливо. Якщо Ви колись бачили, як працює майстер за гончарним колом, то це лише верхівка айсбергу. Для того, щоб з’явився один виріб, потрібно мати підготовлений матеріал: спочатку знайти глину, потім очистити від корінців та каміння, а потім лишити «у спокої» щонайменше на рік. Після цього глину треба вимісити, довести до однорідного стану (шматок глини вагою три кілограми вимішувати не менше години), далі розділити на порції, сісти за гончарне коло і вже тоді за п’ять хвилин викрутити бажане. Виріб має підсохнути і далі його можна декорувати. На цей процес витрачаю від п’ятнадцяти хвилин до кількох годин.
Потім виріб сушиться від трьох до п’яти днів (залежить від температури та вологості повітря). Коли витвір сухий, його необхідно випалити – нагріти до температури близько тисячі градусів. Нагрівати потрібно повільно, близько восьми годин, а сохнути має вдвічі довше. За такої температури глина спікається та після вже не розмокне у воді. Отож, щоб зробити форму потрібно дві хвилини, а щоб з’явися виріб потрібно кілька років.
pohlyad.com
pohlyad.com
– Як виникла ідея подібної благодійної акції? Хто надихнув на ініціативу чи це стало спонтанним рішенням?
– Складно відповісти кількома фразами, але спробую. Мій друг став до лав «Азову», а потім вже з’ясувалось, що більшість азовців є шанувальниками автентичних та ексклюзивних речей. От і вирішив зробити подарунок роті з 36 чоловік.
Не міг просто спостерігати за тим, як люди збирали гроші, речі, спорядження тощо. От і задумав допомогти тим, що вмію робити найкраще, та тим, що маю – своїми виробами. Додам лиш, що не хотілось марнувати час на перегляд новин та жахання від них, а хотілось реально допомогти та зробити, хоча і не великий, але приємний сувенір із позитивною енергетикою.
– Як переправлялись вироби у зону АТО? Розкажіть про те, що відчували, коли передавали подарунки?
– Переправлялись «Новою поштою». А щодо емоцій, то це було щось неймовірно тепле та гармонійне, емоції переповнювали, адже це побачить бійці з усієї України.
– Це були лише горнятка чи додали щось ще?
– Це був кінець осені та початок перших морозів, тому додав мед та різноманітні лікарські трави.
– Зараз Ви виготовляєте горнятка? Чи отримуєте нові замовлення?
– Замовляння є, адже багато хто хоче собі горнятко ручної роботи з власним позивним чи ініціалами, давньослов’янськими оберегами – рунами. А вислову «виріб ручної роботи» надаю особливого значення. Насамперед це предмет, зроблений у хорошому настрої та з душею. Бо інакше створити щось гарне неможливо. По собі знаю, що коли настрій поганий чи нервую, руки не слухаються. Та і результат від того не найкращий: порушена форма, нечіткість ліній та деталей. Скажу лиш те, що виріб ручної роботи містить багато позитивної енергетики, що так потрібно нашим воїнам на сході.
– Які поради майбутнім благодійникам?
– Головне щось робити, хоч щось. Із дитинства запам’ятав вислів: вода камінь точить. Цими словами й намагаюсь керуватись протягом свого життя.
