У березні минулого року на Херсонщину почали прибувати перші підрозділи Збройних сил і Держприкордонслужби, які повинні були стати на захист материкової України в разі подальшої агресії Росії з Криму. Тоді мало хто міг передбачити, як розвиватимуться події. Але умови, в яких опинилися наші військові, були, м’яко кажучи, поганими. Чотири бетонних блоки й кілька бійців — такими були перші пости прикордонників на шляху до півострова на Чаплинському, Каланчацькому і Чонгарському напрямках. Що змінилося за цей рік? Чи добре укріплений зараз кордон? Як відбувається перетин адмінмежі і чому на дорогах до півострову утворилися кілометрові черги вантажівок? Про все це ми дізналися, побувавши на контрольних пунктах в’їзду — виїзду (КПВВ) «Каланчак» і «Чаплинка».
ПЕРЕСЕЛЕННЯ
Взагалі варто почати з того, що минулої весни Херсон прийняв до себе Азово-Чорноморське регіональне управління Держприкордонслужби. Тоді його основу становили прикордонники, які не зрадили українській присязі та вийшли з Криму під час російської окупації. Поступово налагодивши добрі відносини з місцевою владою та волонтерами, «зелені берети» освоїлися в Херсоні. Відремонтовано приміщення управління, надано будівлю під Херсонський прикордонний загін, здійснюється доукомплектування особовим складом, поліпшуються житлові умови бійців. Звісно, не все йде гладко, є проблеми. Але самі прикордонники говорять про них стримано — «робочі моменти». Час від часу з’являється інформація про хабарі, які вимагає українська сторона для швидшого перетину межі з Кримом. Днями, до речі, такий випадок стався на КПВВ «Чонгар». Наразі його не коментують, але, як раніше зазначав помічник начальника Азово-Чорноморського управління Андрій Базан, за такі вчинки деякі бійці вже втратили посади й місце роботи.
ЗМІНИ
Приїхавши на будь-який з КПВВ і порівнявши з тим, що довелося бачити тут рік тому, не можна не помітити очевидних змін. Та інакше й бути не могло, адже минуло досить часу, щоби налагодити роботу прикордонників та митної служби.
«Виконано справді значну роботу з облаштування пунктів контролю на адмінмежі. Ми намагаємося створити комфортні умови для перетину її громадянами і транспортними засобами. Це надання окремих смуг руху, розміщення додаткових кабінок паспортного та митного контролю. Також облаштовані місця для несення служби та відпочинку особового складу: як на постах, так і у відділі. Його розташували на території покинутого дитячого садка в селі Червоний Чабан. Тут чимало зробили волонтери. Допомогли і коштами, і будматеріалами, і технікою, — розповідає керівник прес-служби Херсонського прикордонного загону Максим Сорока. — Територія всіх КПВВ надійно захищена. Ведеться відеоспостереження околиць і на самих пунктах контролю. По всій адмінмежі стоять фортифікаційні споруди, які в разі агресії з боку Криму мають завадити планам противника. Укріплення здійснюється й зараз. З технікою та озброєнням у нас все гаразд».
За словами Максима, вони тримають тісний контакт з усіма силовими структурами. Завдяки цьому затримували людей, які причетні до сепаратистських угруповань, вербувальників, бойовиків. Зупиняють і контрабанду: зброю, боєприпаси, наркотики, гроші. Збройних провокацій із суміжної сторони (саме так тут називають російських силовиків) не траплялося. «Ведеться постійне взаємне спостереження за переміщенням техніки та ситуацією на кордоні за допомогою пілотних і безпілотних літальних апаратів, але без проникнення на територію один одного», — каже Максим Сорока.
ЧЕРГА В 15 КІЛОМЕТРІВ
З першого січня 2015 року на всіх КПВВ по дорозі до Криму не зникають довжелезні черги вантажівок. Проблема — у російських митниках, пояснюють нам прикордонники. Через невідомі причини вони почали працювати вкрай повільно. Якщо раніше через наші пункти проходило до 200 фур за зміну, то тепер, у кращому разі, — 40 — 50.
«На КПВВ «Каланчак» утворилася черга довжиною у 500 машин, це близько 15 кілометрів. На «Чаплинці» менше, десь 300 машин. Суміжна сторона пропускає в середньому одну вантажівку за годину. Це дуже повільно. Чому вони так працюють, невідомо, — говорить офіцер Херсонського прикордонного загону Григорій Жайворонко. — Ми стараємось не затримувати людей. Фури оглядаємо за 10 — 20 хвилин, а паспортний контроль пішоходів — не довше двох хвилин, якщо немає нічого підозрілого. Щоб без проблем перетнути адмінмежу в кримському напрямі, треба пред’явити цивільний і закордонний паспорти громадянина України, свідоцтво про народження дитини і свідоцтво про повернення в Україну. З російськими паспортами, виданими в Криму, в Україну не впускаємо».
НОСТАЛЬГІЯ
У кілометрових чергах водіям вантажівок доводиться простоювати довше тижня. Хтось готує обіди прямо в полі, інші купують їжу в селян, які підвозять сюди різні страви. У них — значно дешевше, ніж у кількох придорожніх кафе, що «виросли» тут під «гарячий» момент. До Криму найбільше везуть продукти харчування, звідти — будматеріали.
Дмитро Ляшко — далекобійник зі стажем. Цього разу везе до Криму картоплю. У черзі — вже одинадцять діб. Каже, такого ще не було. «До української сторони в мене претензій немає. Все злагоджено, швидко, жодних хабарів давати не доводилося. Росіяни ж «придираються» до всяких дрібниць, — каже Дмитро. — А незабаром розпочнеться сезон, овочі, фрукти везтимуть ще більше. Що тут буде — важко й уявити». Дмитро мешкає в Керчі. Зізнається, що ностальгує за Україною. «Все було просто, жили в одній країні, не було кордонів… — розмірковує водій. — Навіщо вони сюди полізли, Бог його знає. Тепер стільки перепон створили людям. Ну, може колись все повернеться…»
ДО ХЕРСОНА — ЗА ТИСЯЧУ ГРИВЕНЬ
Після рішення української влади відмінити автомобільне й залізничне сполучення на пунктах пропуску утворилися не лише черги з фур, а й таксистів. Організоване підвезення до кордону налагоджено погано. Автобуси, які раніше йшли в Сімферополь, Керч, Ялту, далі, аніж кордон, не їдуть, а багато з кримських рейсів зовсім не працює. Цим користаються водії таксі. Вони пропонують довезти громадян до найближчих автостанцій: Чаплинка, Каланчак, Херсон. Ціни — високі. До обласного центру (130 км) вас повезуть за одну тисячу гривень. Не під запис один таксист зізнається, що люди їдуть, бо іншого транспорту часто немає. Автобуси ходять нерегулярно. Хоча з кримського боку до кордону можна доїхати без проблем. Обласна влада обіцяла налагодити підвезення на Херсонщині, але поки що все залишилося на словах.
