siver.com.ua
Не стимулювали розвитку власного насінництва – і стали заручниками скажено дорогого імпорту.
Аграріїв степового півдня України з числа тих, хто спеціалізується на вирощуванні картоплі, обвал курсу національної валюти захопив зненацька. Впродовж останніх років елітні клубні для своїх плантацій вони звикли закуповувати у дилерів голандських виробників. Але щойно євро злетів до небес, кілограм «еліти» став коштувати 45-47 гривень! З такими витратами врожай «другого хліба» вийде «золотим», і окупити їх не вийде, бо картоплю за ціною ананасів ніхто не купуватиме. Розуміючи це, городники заозиралися навсібіч – чи не продає хто, бува, хорошого й дешевого посадкового матеріалу місцевого виробництва? Та де там! Засилля насіннєвого імпорту «вбило» всі без винятку профільні господарства Херсонщини: вони або розорилися, або перейшли на вирощування комерційно вигідніших культур на кшталт соняшнику, рапсу чи кукурудзи. І залишилася в краї єдина така база – лабораторія біотехнології картоплі Інституту зрошуваного землеробства НААН України (Херсон).
Проханнями продати бодай трохи насіннєвого матеріалу лабораторію атакують щодня. Ще б пак! Адже тут його можна купити за десять гривень кілограм, а за імпортну правлять у чотири з лишком рази дорожче. Та чи не запізно схаменулися? Для задоволення попиту у якісному посадковому матеріалі Херсонщина потребує близько дев’ятисот тонн тільки картоплі класу «еліта», і ще 180 тонн нових перспективних сортів для селекційної роботи. А інститутські плантації навіть у кращі роки давали 150-200 тонн «еліти». Торік у серпні край вразила посуха, і врожай «дотягнув» лише до півсотні тонн. Хоча потенціал у школи «картоплярів» Таврії залишається значним.
– Наша лабораторія ще півтора десятки років тому опрацювала схему отримання першокласного насіннєвого матеріалу, яка дозволяє повністю задовольнити потреби регіону. Причому він буде мінімум на двадцять відсотків дешевше імпортного. І дозволить отримувати по два щедрих врожаї картоплі на сезон. Але для такої «картопляної революції» треба наймати більше науковців, купувати сучасне дослідницьке обладнання. Зрештою, і просторіше картоплесховище не завадило б: адже зараз для цього служить просто переобладнаний напівпідвал. Треба відновлювати насіннєві господарства, – каже завідуюча лабораторією, кандидат сільськогосподарських наук Галина Балашова. – В проект треба вкладати гроші, але «приватники» до сьогодні задовольнялися імпортом, а держава на цьому економила. От і доекономилися « до ручки».
Дев’ять з кожних десяти тонн картоплі на Херсонщині вирощують на зрошенні у дрібних і середніх господарствах, та ще на індивідуальних городах. Чи відмовляться їхні власники від вирощування картоплі через підвищену цьогоріч фінансову «кусючість» імпортного посадкового матеріалу? Звичайно, ні – і самим у борщ щось треба насипати, і на базар відвезти заради «живої копійки».
Факт. При загальній потребі АПК Херсонщини у фінансуванні весняних польових робіт в 3 мільярди 15 мільйонів гривень дефіцит коштів складає 703 мільйони гривень. Рівень готовності дощувальної техніки в середньому по регіону – 72 відсотки, але в окремих (найбідніших) районах він заледве дотягує до 19-34 відсотків. Дані Департаменту агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації.
Та оскільки грошей на голандські чи польські «витребеньки» нема, візьмуть селяни й дачники по кілька відер картоплі з власних чи сусідських торішніх запасів, і закопають її в землю. А от що з того виросте, і скільки врожаю попсують паразити, які перезимували в сховищах, буде видно восени.
