vgoru.org
У цьому залі художнього музею імені Олексія Шовкуненка немає жодної картини. Тут панує старовинне шитво. І просто фрагменти тканин – шовк, парча, бавовна, і зразки вишивки, і кілька предметів жіночого гардеробу, але основна частина експозиції – це елементи дорогоцінного вбрання церковнослужителів і предмети церковного вжитку.
Так, наприкінці зимових свят, 19 січня, виставкою “Таємниці старовинного шитва” художній музей відкрив для відвідувачів нову мистецьку сторінку.
І хоча всі ці 43 експонати зберігаються у фондах музею без малого 40 років, до глядача вони “вийшли” вперше. Основна частина в 1978 році була передана музею від Ермітажу, шість предметів – із сімейної колекції херсонця Анатолія Богданова. Вік цих поважних речей дуже солідний – від кінця XVIII до початку ХХ століть. Доповнюють колекцію старовинного шитва зразки церковної графіки – 5 унікальних антимінсів, які виготовлялися як гравюри на атласі або бавовняній тканині.
Більшість сучасних жінок давно втратили бажання та можливість проводити час за голкою з ниткою, звикли до машинної вишивки, фабричних візерунків та готового одягу. Тим цікавіше поглянути на речі, що вийшли з-під дбайливих рук смиренних черниць або жінок, що отримали гарне на той час виховання. Роботу тодішніх майстринь можна сміливо назвати ювелірною: складні візерунки, філігранне гаптування золотою та срібною нитками, вміння прикрашати речі блискітками, бісером та канителлю. Навіть важко уявити, скільки часу людина з далекого минулого провела з голкою у руках, щоб сьогодні ми дивувалися її майстерності та терпінню. Маємо можливість дивуватися до кінця лютого.
